Київський апеляційний адміністративний суд
Справа: № 22-а-2008/07 Головуючий у 1-й інстанції: Вельмик А.Е..
Доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
Іменем України
19 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Маслія В.І., при секретарі Гробцовій Я.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду від 05.04.2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Половецької сільської ради, Половецького сільського голови про визнання протиправним розпорядження сільського голови про звільнення, покладання обов»язку на сільського голову поновити на посаді секретаря сільської ради, скасувати рішення першої сесії 5 скликання Половецької сільської ради, надання невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Бердичівського міськрайонного суду від 05.05.2007 року в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт в судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином.
Голова Половецької сільської ради заперечив проти задоволення скарги та просив рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, перевіривши наведені доводи в апеляційній скарзі та рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 1 та 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи: що позивачка з 1985 року працювала на виборній посаді секретаря Половецької сільської ради і з цього часу після проведення виборів щоразу обиралась на вказану посаду, а 13.04.2006 року її звільнено з займаної посади у зв»язку із закінченням строку повноважень відповідно до рішення першої сесії 5 скликання та обранням на пленарному засіданні секретарем сільської ради ОСОБА_2; що в цей же день після завершення сесії сільської ради позивачка подала заяву про надання відпустки, а сільський голова, у зв»язку з припиненням повноважень секретаря Половецької сільської ради ОСОБА_1 та обранням на посаду секретаря ОСОБА_2, видає розпорядження № 26 про проведення позивачкою передачі майна та розпорядження № 27 про проведення з позивачкою розрахунку за невикористану відпустку.
Суд вірно зазначив, що вищевказані розпорядження сільського голови стосуються не звільнення позивачки, а передачі майна, матеріальних цінностей та ділових паперів новообраному секретарю і проведення розрахунку за невикористану відпустку і що видача грошової компенсації позивачці при звільненні проведена у відповідності до ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст. 83 КЗпП України.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо покладання обов»язку на сільського голову поновити позивачку на посаді секретаря сільської ради, скасувати рішення першої сесії 5 скликання Половецької сільської ради про обрання секретаря сільської ради та винести на новий розгляд чергової сесії питання про звільнення та обрання секретаря цієї сільської ради, суд підставно вказав, що питання обрання та звільнення з посади секретаря ради є виключною компетенцією ради і вирішується на її пленарних засіданнях, порядок скликання яких, підготовка і розгляд на них питань, коло осіб та органів, яким надано право вносити пропозиції, щодо питань які підлягають розгляду, чітко визначені в п. 4 ч. 1 ст. 26, п. 4 ч. 3 ст. 42 та ст. 46 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» і їх було дотримано відповідачами.
Суд також вірно визначився і з рештою позовних вимог позивачки, вказавши на їх похідність від основних вище викладених.
Отже, правильно встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши чинне законодавство, яке регулює спірні відносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстав для його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
В апеляційній скарзі не наведено інших доводів, які б спростовували висновки суду, викладені в постанові.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду від 05.04.2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: