П о с т а н о в а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року м.Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - Бараненка І.І.,
суддів: Межевича М.В.,
Глущенко Я.Б.,,
при секретарі судового засідання - Горобцовій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2007 року в адміністративній справі №2-а-251/07 за позовом ОСОБА_1 до Київської регіональної митниці, за участю на стороні відповідача представника прокурора Оболонського району міста Києва про зобов'язання вчинити дії по митному оформленню транспортного засобу, заборону стягнення митного збору, а також відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
У березні 2007 року ОСОБА_1 пред'явив у Оболонський районний суд міста Києва позовну заяву, у якій, посилаючись на порушення відповідачем положень п.13 ст.8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.2001р. (надалі - Закон №2681-III) та інших норм митного законодавства, просив зобов'язати Київську регіональну митницю здійснити митне оформлення транспортного засобу - автомобіля VOLKSWAGEN-TOUREG кузов №WVGZG77L15D061039, 2005 року випуску, заборонити Київській регіональній митниці стягувати 0,05% митного збору від загальної митної вартості автомобіля за кожен день перебування під митним контролем, а також зобов'язати Київську регіональну митницю відшкодувати завдані матеріальні збитки в розмірі 18500 грн. та моральну шкоду в сумі 110000,00 грн.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суд послався на те, що вартість автомобіля, який належить ОСОБА_1 перевищувала 50 відсотків від суми, що була йому виплачена за час перебування у довготерміновому відрядженні за кордоном, а тому відповідно до положень Закону №2681-III позов задоволенню не підлягає.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2007 року та задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, які з'явились в судове засідання та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що вартість автомобіля перевищувала 50 відсотків від суми, що була виплачена працівнику дипломатичної служби ОСОБА_1 за час перебування його у довготерміновому відрядженні за кордоном.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Так, згідно положень п.13 ст.8 Закону №2681-III, при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування: транспортні засоби в кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, що ввозяться (пересилаються) працівниками дипломатичної служби, які перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях або проходили дипломатичну службу строком не менше одного року та повертаються в Україну, в такому порядку:
- працівник дипломатичної служби є власником цього транспортного засобу;
- вартість транспортного засобу не перевищує 50 відсотків від суми, що виплачується цій особі у зв'язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні або проходженні дипломатичної служби за кордоном та підтверджується документами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- ввезення (пересилання) зазначених у цьому пункті транспортних засобів здійснюється з додержанням положень частин третьої - п'ятої цієї статті.
Отже, наведена вище норма визначає порядок, яким передбачений вичерпний перелік умов, за яких працівник дипломатичної служби звільняється від сплати податку на транспортний засіб.
Колегією суддів встановлено, що працівник дипломатичної служби ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, вартість якого не перевищувала 50 відсотків від суми, що він отримав під час перебування у довготерміновому відрядженні за кордоном.
Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме, довідкою від 22.02.2006р. №212/36-926-530 серії АА №000616 (а.с.34); дублікатом угоди та рахунком про продаж (а.с.а.с.43-44), згідно яких працівник дипломатичної служби ОСОБА_1 за час перебування у довготерміновому відрядженні закордоном період з 26.02.2003р. по 09.01.2006р. отримав 46119 доларів США і придбав автомобіль за ціною 22800 доларів США, тобто за ціною, яка не перевищує 50 відсотків від суми, що виплачується йому у зв'язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні.
Роблячи висновок про те, що вартість автомобіля перевищує 50 відсотків від суми, що ОСОБА_1 отримав під час відрядження за кордоном, суд першої інстанції помилково взяв до уваги довідку Київської регіональної митниці про визначення митної вартості і не взяв до уваги дублікат угоди та розрахунок про продаж, чим порушив норми матеріального права.
Так, згідно п.п.4, 6 діючого на час виникнення спірних правовідносин Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. №1375 (надалі - Порядок), заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі. У разі відсутності підтвердних документів або наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості товарів митні органи відповідно до Митного кодексу України визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари.
По справі встановлено, що заявлена ОСОБА_1 митна вартість автомобіля та подані ним відомості щодо її визначення ґрунтувалися на достовірній, документально підтвердженій інформації, а саме, даними зазначеними в угоді купівлі-продажу та розрахунку до неї. Сумніви у достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості Київська регіональна митниця нічим не обґрунтувала і всупереч наведеним вище вимогам Порядку самостійно визначила митну вартість автомобіля.
Отже, суд першої інстанції неправильно застосував вимоги наведеного вище Порядку і взяв до уваги лише митну вартість автомобіля, визначену Київською регіональною митницею.
За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про те, що вартість автомобіля перевищує 50 відсотків від суми, що ОСОБА_1 отримав під час відрядження за кордоном, не відповідає обставинам справи.
Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Обґрунтовуючи підстави для відшкодування моральної шкоди в розмірі 110000 грн. позивач вказав, що моральна шкода полягає у нервуванні, втраті нормальних життєвих зв'язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Разом з тим, позивач не надав суду будь-яких доказів у чому саме полягає втрата нормальних життєвих зв'язків та що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Однак, колегія суддів погоджується з твердженням позовної заяви, що неправомірні дії та бездіяльність відповідача призвели до нервування. Тому враховуючи тривалість неправомірної поведінки Київської регіональної митниці, співвідношення отриманих доходів за кордоном з вартістю особистого майна (автомобіля), суд оцінює моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
В решті суми вимог про відшкодування моральної шкоди належить відмовити за необґрунтованістю.
Що стосується питання про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 18500,00 грн., то суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цих позовних вимог, оскільки позивач не зазначив у чому конкретно полягають матеріальні збитки та не надав суду жодного доказу на підтвердження факту втрати ціни автомобіля на 18500,00 грн.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та суд першої інстанції неправильно застосував положення наведених вище нормативних актів, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо митного оформлення транспортного засобу, стягнення митного збору і відшкодування моральної шкоди та прийняти в цій же частині нову постанову, якою задовольнити вказані позовні вимоги, в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2007 року в адміністративній справі №2-а-251/07 за позовом ОСОБА_1 до Київської регіональної митниці в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо митного оформлення транспортного засобу, стягнення митного збору і відшкодування моральної шкоди та прийняти в цій же частині нову постанову, якою:
- Зобов'язати Київську регіональну митницю здійснити митне оформлення транспортного засобу - автомобіля VOLKSWAGEN-TOUREG кузов №WVGZG77L15D061039, 2005 року випуску, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 із звільненням останнього від оподаткування та видати ОСОБА_1 посвідчення митниці та інші, в разі потреби, документи необхідні для реєстрації на постійний облік в органах МРЕВ;
- Заборонити Київській регіональній митниці нараховувати для стягнення 0,05% митного збору від загальної митної вартості товару (зазначеного автомобіля) за кожний день перебування під митним контролем, починаючи з дня перебування транспортного засобу під митним контролем.
- Стягнути з Київської регіональної митниці на користь ОСОБА_1 1000 (одна тисяча) гривень у відшкодування моральної шкоди.
В решті постанову Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2007 року в адміністративній справі №2-а-251/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови у повному обсязі.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ М.Межевич
__________________ Я.Глущенко
ДАНУ ПОСТАНОВУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 23 ЛИСТОПАДА 2007 РОКУ