УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20486/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 5 (І) Пустовіт О.Г.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
01 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів - Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Бондарі Ю.А.
за участю: позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування з чужого незаконного володіння металевого гаража та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про витребування з чужого незаконного володіння металевого гаража та стягнення моральної шкоди, посилаючись на належність йому на праві власності металевого гаражу та недобросовісність його придбання відповідачем у ОСОБА_4
Просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 належний йому на праві власності металевий гараж, розташований в дворі будинку АДРЕСА_1, стягнути на його користь з відповідача 5000 грн. моральної шкоди, 59,50 грн. судового збору, 157 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 300 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неврахування судом вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за № 7/5, відповідно до якого не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди, а також того, що факт користування та володіння ним спірним гаражем на законних підставах доведений поясненнями свідків та наданою ним довідкою про будівництво гаражу в 1982 році його батьком.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що станом на теперішній час відповідач ОСОБА_3 користується металевим гаражем, який є предметом спору.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів щодо законності володіння позивачем металевим гаражем й відсутності у зв’язку з цим підстав для задоволення заявленого ним позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про недоведеність позову.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що металевий гараж (будка), про витребування якого заявляє вимоги ОСОБА_2, не є його власністю, тоді як позовні вимоги, заявлені на підставах, передбачених ст. 387 ЦК України, обґрунтовуючи які, позивач посилається на належність цього майна на праві власності саме йому.
Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, правом на подання зазначеного віндікаційного позову наділено саме власника майна, який на час подання позову не володіє цим майном.
Законодавець пов’язує можливість повернення власнику майна лише у разі незаконного володіння.
З аналізу зазначеної норми матеріального права витікає, що позивач повинен довести факти, які свідчать про право власності на майно й його право на витребування цього майна, а також незаконність володіння ним відповідачем.
При цьому, визначається, що незаконним володільцем є особа, яка здійснює володіння майном без належних підстав.
Позивач, зазначаючи, що ОСОБА_3 порушила його право володіння металевим гаражем, всупереч ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не довів свого права на спірне майно, не надав доказів індивідуально-визначених даних спірного майна.
Доводи апеляційної скарги позивача, а саме: посилання на довідку про виготовлення металевого гаража у 1982 році його батьком ОСОБА_5, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Позивачем не спростовано і пояснення ОСОБА_3 щодо законності придбання гаража.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 викрала його майно не доведені жодним встановленим законом способом.
Отже, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухваливши рішення, яке відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: