УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-25083/10
Справа № 22ц-20372/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 34 (Ш) Попов В.В.
Доповідач – Михайлів Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Бондарі Ю.А.
за участю: позивача - ОСОБА_2 та його адвоката – ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 06 січня 2007 року на майдан чику біля будинку АДРЕСА_1, відповідач, керуючи їх спіль ним автомобілем скоїла наїзд на нього, внаслідок чого він був травмований. За фактом ДТП відносно відпові дача порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 286 КК Украї ни й постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20.05.2008 року звільнено від кримінальної відповідаль ності на підставі положень Закону України «Про амністію», а кримінальну справу закрито.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь 16392,28 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 80000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 2400 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2045,99 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 75 грн. понесених витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в загальному розмірі 179,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом необґрунтовано відмовлено у стягненні витрат на санаторне лікування, проїзд, придбання ліків, втраченої у зв’язку з лікуванням частини заробітної плати, витрат на копіювання документів, вартості пошкодженого одягу та взуття й не досліджено доказів в підтвердження заявлених вимог. Судом необґрунтовано занижено розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню а також розмір витрат на правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_4, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити й залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 січня 2007 року на майдан чику біля будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Део Ланос», держ. номер НОМЕР_1, скоїла наїзд на ОСОБА_5, завдавши йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03.09.2008 року кримінальну справу за ст. 286 ч.1 КК України відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року й звільнено її від кримінальної відповідальності.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 й стягуючи на його користь з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 2045,99 грн. грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн., суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України й виходив з обов’язку відповідача відшкодувати спричинену нею шкоду, а також з наявності доказів, які враховуються при визначенні розміру заподіяної шкоди.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.
Як вбачається зі матеріалів справи, фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди та тяжкість тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_2 внаслідок наїзду на нього автомобіля, яким керувала ОСОБА_4, встановлені матеріалами кримінальної справи й жодною із сторін не оспорюються.
Вирішуючи спір про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов’язок ОСОБА_4 відшкодувати завдану шкоду, при цьому визначив розмір матеріальної шкоди в сумі 2045,99 грн., виходячи з доведених витрат позивача на лікування, а моральної – з урахуванням обставин справи.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про необґрунтовану відмову судом першої інстанції у відшкодуванні витрат на санаторно-курортне лікування, втраченого заробітку та витрат у зв’язку з пошкодженням взуття та одягу, оскільки зазначені витрати та необхідність у санаторно-курортному лікуванні у зв’язку з ДТП не доведені позивачем, про що суд першої інстанції вірно зазначив в рішенні.
В суді апеляційної інстанції позивачем не надано доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги в цій частині.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині розміру моральної шкоди та судових витрат, то колегія суддів погоджується з ними.
За нормами цивільного законодавства моральна шкода, завдана особі ушкодженням здоров’я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, що спричинила ушкодження здоров’я.
Дійшовши правильного висновку про обов’язок відповідача відшкодувати моральну шкоду, суд першої інстанції, визначаючи її розмір і зазначаючи, що вона стягується в частині, яка доведена, не врахував роз’яснень, наведених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, якими передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяих позивачеві моральних і фізичних сраждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого ушкодження, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи вищезазначені роз’яснення, колегія суддів зважує на доводи ОСОБА_2 щодо розміру спричинення йому моральної шкоди і вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції не відповідає характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, оскільки судом не повністю враховано наслідки ДТП, а саме: спричинення позивачеві середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров’я і пов’язані з цим фізичні і моральні страждання.
Виходячи із наведеного, колегія суддів скасовує рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалює нове рішення про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 в сумі 8000 грн.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 року № 590 затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до якої у цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Як вбачається з квитанцій про оплату послуг адвоката по цивільній справі, позивачем витрачено на оплату правової допомоги адвоката 600 грн.
Зазначена сума не перевищує граничного розміру компенсації витрат, встановленого вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, і підлягає стягненню з відповідача.
Районний суд не звернув уваги на це і безпідставно стягнув витрати на правову допомогу в сумі 75 грн.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвалене судове рішення – скасуванню в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн. та відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 75 грн. з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.
У решті судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права й підстав для його скасування, передбачених ст. 309 ЦПК України, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2010 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди й витрат на правову допомогу скасувати й ухвалити нове рішення в цій частині.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 8000 грн. (вісім тисяч грн.) й витрати на правову допомогу в сумі 600 грн. (шістсот грн.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: