УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20224/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 56 (І) Кваша А.В.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Бондарі Ю.А.
за участю: позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про виключення майна з опису, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, ОСОБА_4 про виключення майна з опису, яке конфісковано вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.12.2007 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4, а саме: автомобіля марки «Пежо-405», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав на праві приватної власності його батьку – ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якого він є.
Під час розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнювалися, й в остаточній редакції уточненої позовної заяви від 17.06.2010 року, поданої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_4, позивачі просили суд виключити автомобіль «Пежо-405», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з опису майна ОСОБА_4, який конфіскований вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.12.2007 року.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційні скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неврахування судом того, що спірний автомобіль в порядку ст. 330 КПК України повинен був повернутий судом при постановленні вироку його законному володільцю - ОСОБА_5, неправомірно позбавленому права власності на нього, оскільки згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року рішення про конфіскацію речових доказів, суд може прийняти лише за умови, що вони визнані знаряддям злочину та належать винній особі.
Крім того, вважає, що відсутність предмету спору на момент розгляду справи допущено з вини самого суду, який не забезпечив позов за заявою позивачів шляхом зупинення реалізації автомобіля.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що автомобіль марки «Пежо-405», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_5, який був рідним батьком сторін по справі – ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 04-05.12.2007 року ОСОБА_4 засуджено до позбавлення волі з конфіскацією майна. Цим же вироком суду вирішено питання про долю речових доказів, які є знаряддями вчинення злочинів, в тому числі автомобіля Пежо-405 р/н НОМЕР_1, який звернуто в дохід держави.
Після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину на належне йому за життя майно, до складу якого, автомобіль марки «Пежо-405», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, не ввійшов, прийняли позивачі по справі – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 20.12.2008 року.
23.12.2009 року автомобіль марки «Пежо-405», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 реалізований ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» на аукціоні з реалізації арештованого рухомого майна.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивачів права звернення до суду з позовом про виключення майна з опису, оскільки вони не є власниками спірного автомобіля й питання про визнання за ними права власності на цей автомобіль ними не ставиться.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене по справі рішення відповідає вказаним вимогам законності та обґрунтованості.
Вирішуючи справу, суд у відповідності до вимог ст. 214 ЦПК України, визначив, що спірні правовідносини витікають з відносин, що регулюють право власності і його захист й застосував до їх врегулювання правові норми, які ці відносини регулюють з врахуванням роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в Постанові «Про судову практику в справа про виключення майна з опису» від 27.08.1976 року № 6 зі змінами.
Конституцією України в ст. 41 закріплено право кожного на володіння користування, розпорядження своєю власністю та заборону від протиправного позбавлення права власності.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З аналізу вказаних правових норм та норм, що регулюють відносини з приводу права власності вбачається, що тільки власник може вирішувати долю належному йому майна та звертатися за захистом своїх прав власника, у разі їх порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, власником спірного автомобіля марки «Пежо-405», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 був ОСОБА_5, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на його ім'я (а.с. 95 т.2).
За його життя вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 04-05.12.2007 року було вирішено долю належному йому на праві власності автомобіля, який визнано знаряддям злочину та звернуто в дохід держави (а.с. 22-42 т.2). Вказаний вирок в частині речових доказів ОСОБА_5 оскаржений не був й набрав законної сили. Не звертався ОСОБА_5 до суду й з позовом про захист свого права як власника щодо спірного автомобіля.
Підставою для звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду з позовом про виключення автомобіля марки «Пежо-405», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з опису стало незаконне, на їх думку, визнання його знаряддям злочину по кримінальній справі відносно ОСОБА_4 за умови належності останнього на праві власності ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцями майна якого вони є.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанові «Про судову практику в справа про виключення майна з опису» від 27.08.1976 року № 6 за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно, або на праві володіння ним.
При цьому, п. 6 зазначеної Постанови передбачено, що сама по собі вказівка у вироку про звернення стягнення на конкретне майно або про його конфіскацію, незалежно від підстав її застосування, не позбавляє зацікавлених осіб можливості доказування свого права власності на це майно шляхом пред’явлення позову в порядку цивільного судочинства.
Надаючи пояснення як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, позивач ОСОБА_2 підтвердив те, що, ані він, ані позивач ОСОБА_3 не є власниками спірного майна, однак мають право власності на нього в порядку спадкування за законом як спадкоємці після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
В порушення ж ч.1 ст. 60 ЦПК України, доказів щодо належності спірного майна на праві власності, позивачами, ані суду першої, ані апеляційної інстанцій не надано, при цьому сам факт спадкування іншого майна ОСОБА_5 позивачами як спадкоємцями не є підтвердженням їхнього права власності на автомобіль, який до переліку спадкового майна не ввійшов.
Оскільки з вимогою про виключення майна з опису власник спірного майна ОСОБА_5 за своє життя не звертався, а позивачі, являючись спадкоємцями належного йому за життя майна, вимоги про визнання за ними права власності на автомобіль, що є предметом спору, не заявляли, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданого ними позову, так як з вимогою про виключення майна з опису має право звертатися лише його власник.
Спростовуються доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірного позбавлення ОСОБА_5 права власності на автомобіль у зв’язку з відсутністю підстав для визнання автомобіля знаряддям злочину по кримінальній справі відносно ОСОБА_2, оскільки знаряддям злочину та речовим доказом по справі спірний автомобіль було визнано постановою слідчого 13.09.2005 року, а вирок щодо підсудного постановлено судом 04-05.12.2007 року, тобто на час дії постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25.12.1992 року № 12 зі змінами, п. 37 якої передбачалося, що рішення про конфіскацію речових доказів може бути прийнято лише за умови, що вони визнані знаряддям злочину органами попереднього слідства чи судом. Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10, на яку посилається позивач, було прийнято 06.11.2009 року, тобто вже за сплином майже двох років після розгляду справи, п.28 якої було передбачено, додаткову умову прийняття рішення про конфіскацію речових доказів – належність знарядь злочину винній особі.
Безпідставне посилання позивача й на норму ст. 330 КПК України, оскільки в ній йдеться мова про повернення законному володільцеві тільки тих речей, що не є речовими доказами по справі, тоді як автомобіль марки «Пежо-405», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом по кримінальній справі постановою слідчого від 13.09.2005 року (а.с. 149 т.2).
Правильності висновків суду першої інстанції не спростовують й доводи апеляційної скарги позивача щодо відсутності самого предмету спору на момент розгляду справи, оскільки реалізації майна, що є предметом спору, не є перешкодою для вирішення справи та задоволення позову, за умови його доведеності.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: