УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-24969/10
Справа № 22-ц-20306/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (Ш) Коноваленко М.І.
Доповідач – Михайлів Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.,
суддів: Митрофанової Л.В. Соколан Н.О.
при секретарі: Бондарі Ю.А.
за участю: представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 11.09.2007 року при виконанні трудових обов’язків гірничого робітника очисного вибою шахти «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізрудком» з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого його було травмовано. Висновком МСЕК від 09.01.2008 року у зв’язку з травмуванням йому первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 50% та третю групу інвалідності.
Позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду в сумі 121000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 жовтня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 грн., а також - на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, суд помилково застосував до спірних правовідносин норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України замість Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; не з’ясував, що ВАТ «Кривбасзалізрудком» не є належним відповідачем по справі; не встановив, які саме незаконні дії роботодавця спричинили моральну шкоду позивачу й не врахував, що нещасний випадок стався з вини позивача; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди та не з’ясовано причин пропуску позивачем строку позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що із ОСОБА_2 11.09.2007 року при виконанні ним трудових обов’язків гірничого робітника очисного вибою шахти «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізрудком» з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого його було травмовано. Зазначений нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, про що складено акт № 24 від 21.09.2007 року.
Висновком МСЕК від 09.01.2008 року у зв’язку з травмуванням йому первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 50% та третю групу інвалідності. Висновками МСЕК від 25.02.2009 року, 03.02.2010 року при наступних переоглядах ОСОБА_2 відсоток втрати профпрацездатності та група інвалідності залишилися незмінними.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманою ним виробничою травмою моральної шкоди відповідачем.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Цей висновок суду відповідає положенням ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на власника підприємства або уповноважений ним орган, з вини якого цю шкоду заподіяно.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин відповідачем підтверджується актом № 24 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 21.09.2007 року (а.с. 4-8), згідно якого встановлено основну причину нещасного випадку – порушення технологічного процесу, а також супутню причину – порушення трудової і виробничої дисципліни.
Отже, вказаним актом встановлено вину роботодавця у заподіянні шкоди, а наявність вини позивача у заподіянні шкоди не є підставою для відмови в позові до роботодавця, у зв’язку з чим доводи відвідача в апеляційній скарзі в цій частині є безпідставними.
Необґрунтованими й такими, що суперечать нормам діючого законодавства вважає колегія суддів доводи ВАТ «Кривбасзалізрудком» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2008 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_2, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 09.01.2008 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманою ним виробничою травмою встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Не погоджується й колегія суддів з доводами відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом першої інстанції без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманої позивачем виробничої травми, вину позивача у травмуванні, а також пов'язані з травмуванням фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 40000 грн. до 30000 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 жовтня 2010 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2, з 40000 грн. до 30000 грн. (тридцяти тисяч грн.)
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: