КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-1110/07 Головуючий у 1 інстанції: Коверзнев В.О.
№2-а-98/07 Суддя-доповідач: Малинін В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Малиніна В.В.,
Суддів: Бєлової Л.В., Ситникова О.Ф.
при секретарі: Константіновій Н.Б.,
за участю представника відповідача (УПФ) - Леоненко О.В.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про перерахунок пенсії та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ :
У грудні 2006 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова здійснити перерахунок пенсії, виходячи із заробітку отриманого перед призивом на строкову військову службу, зазначеному у довідці від 20.10.1954 року та стягнення 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому з 20.05.1953 року була призначена пенсія по інвалідності у зв'язку із захворюванням, не пов'язаним з проходженням військової служби. З 08.06.1985 року йому була призначена пенсія за віком, відповідно до Закону СРСР «Про державні пенсії». В 2006 році ОСОБА_1 звернувся із заявами про призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.92. №2262-12 та переведення його на пенсійний облік з Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова до відповідача. Просить нараховувати йому пенсію із заробітку, отриманого перед призивом на строкову військову службу, що підтверджується довідкою від 20.10.1954 року про заробітну плату. Вказані перерахунки відповідачем не були проведені.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.07. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова перерахувати пенсію позивачу з 01.01.06., призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.92. №2262-12, виходячи із середньомісячного заробітку отриманого до призиву на строкову військову службу, що підтверджується довідкою від 20.10.1954 року про заробітну плату.
У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що не згоден з ним частково. Просить змінити постанову суду першої інстанції, зобов»язавши Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова перерахувати з 01.01.04. пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.92. №2262-12, виходячи із середньомісячного заробітку отриманого до призиву на строкову військову службу, що підтверджується довідкою від 20.10.1954 року.
В свою чергу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова 19.11.07. надіслало заперечення на апеляційну скаргу від Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова з посиланням на те, що погоджується з постановою суду, в зв'язку з тим, що апелянт 18.01.06. в зв'язку з переїздом до Деснянського району був взятий на облік їхнього управління. Але з апеляційною скаргою та вимогою про перерахування пенсії з 01.01.04. погодитись не може, оскільки подана заява позивача від 13.01.04. не відповідає передбаченій законодавством формі і не може бути прийнята органами Пенсійного фонду як необхідна заява, на підставі якої можливо здійснити переведення на інший вид пенсії. Дана заява була розглянута управлінням Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
В судовому засіданні представник УПФ України в Деснянському районі м. Чернігова заперечувала проти вимог апеляційної скарги, з посиланням на письмові заперечення, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Апелянт в судове засідання не з»явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника УПФ, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачу 20.05.1953 року була призначена пенсія по інвалідності (II група) у зв'язку із захворюванням, не пов'язаним з проходженням військової служби. З 08.06.1985 року позивачу призначена пенсія за віком, відповідно до Закону СРСР «Про державні пенсії», яка обчислена із заробітку за період роботи з 01 по 30 листопада 1980 року, з 01 по 31 січня 1981 року та з 01 березня по 30 квітня 1981 року. 18.01.06. позивач звернувся із заявами про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-12 та переведення на пенсійний облік з Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова до відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією. При цьому середньомісячний заробіток для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03. № 1058-4.
Згідно ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок пенсій призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі не відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата, з якої раніше обчислено пенсію, або за вибором пенсіонера - заробітна плата за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону.
В силу ч.1 ст. 40 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсій враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року, незалежно від перерв.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», обчислену із середньомісячного заробітку отриманого до призову на строкову військову службу, що підтверджується довідкою від 20.10.1954 року (а.с.7), з дня звернення з відповідною заявою - з 01.01.2006 року.
Що стосується вище вказаної довідки про заробітну плату позивача від 20.10.1954 року, то твердження відповідача щодо її невідповідності вимогам чинного законодавства не відповідають дійсності.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а тому є підстави для часткового задоволення позову і зобов'язання відповідача перерахувати з 01.01.2006 року пенсію позивача, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи із середньомісячного заробітку отриманого до призову на строкову військову службу, що підтверджується довідкою від 20.10.1954 року.
Крім того, щодо позовних вимог відносно відшкодування моральної шкоди, то спірні правовідносини врегульовані Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», які не передбачають можливість відшкодування фізичній особі моральної шкоди, завданої порушенням її пенсійних прав.
Відповідно до роз'яснень викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України, ЦК України або іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за її заподіяння.
Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо перерахування пенсії останньому з 01.01.06. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-12, виходячи із середньомісячного заробітку отриманого до призиву на строкову військову службу, що підтверджується довідкою від 20.10.1954 року про заробітну плату.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2007 року - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про перерахунок пенсії та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Деснянського районного суду м. Чернігова.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: