Справа № 574/559/21

Провадження № 1-кп/577/137/22

У Х В А Л А

"18" січня 2022 р. м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді                 ОСОБА_1 ,

за участю секретаря               ОСОБА_2 ,

прокурора                               ОСОБА_3 ,

захисника, призначеного

на одну процесуальну дію     ОСОБА_4

обвинуваченого                        ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2021 року за № 12021200450000469 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Чернеча Слобода Буринського району Сумської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, до листопада 2021 року працював трактористом у ТОВ  «Гранум», раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

                                                                     В С Т А Н О В И В:

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивує наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні вказаного виду запобіжного заходу під час досудового розслідування та на даний час залишились актуальними, а саме: переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу ним на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. Зазначила, що про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать наступні обставини: ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 10 (десяти) років.  Вказані обставини, а саме тяжкість передбаченого законодавством покарання за злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , а також усвідомлення обвинуваченим можливого покарання за вчинення тяжкого злочину, наслідком якого є смерть іншої людини, виключно у вигляді позбавлення волі у разі доведення його винуватості, дає достатньо обґрунтованих підстав вважати, що він може вчинити спробу уникнути відповідальності шляхом переховування від суду. Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується наступними обставинами: у ході досудового розслідування допитані свідки  – знайомі односельці  ОСОБА_5 , які бачилися та спілкувалися з останнім безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, які підтверджують, що за зовнішнім виглядом ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Прокурор зазначає, що у разі перебування на волі обвинувачений ОСОБА_5 буде мати змогу незаконно впливати на свідків з метою зміни ними своїх показань щодо його стану. 

Обвинувачений ОСОБА_5 клопотання прокурора вважав необґрунтованим, враховуючи, що у  нього немає ні закордонного паспорту, ні достатнього капіталу та взагалі відсутній намір переховуватися від суду, бо він має сім`ю, онуків, яких не покине. Намірів впливати на свідків  чи потерпілих він ніколи не мав і  не має. Просить врахувати, що все життя працював, позитивно характеризувався за місцем роботи і проживання. Ризики зазначені у клопотанні – це суб`єктивна думка прокурора. Просить змінити йому запобіжний захід на більш м`який, зобов`язується виконувати процесуальні обов`язки.

Захисник призначений на  одну процесуальну дію – адвокат ОСОБА_4 підтримав думку підзахисного. Крім того, суду пояснив, що ризики викладені у клопотанні досить узагальнено. При обранні запобіжного заходу просить врахувати похилий вік  обвинуваченого ОСОБА_5 , наявність усталених соціальних зв`язків, позитивну характеристику, відсутність судимостей і фактів притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає за доцільне обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем  проживання обвинуваченого.

Потерпілі та їх представник у підготовче судове засідання для вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу не з`явилися.

Заслухавши доводи сторін та учасників кримінального провадження суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду від 05.07.2021 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено ухвалою слідчого судді того ж суду до 24 години 24.09.2021 року. Крім того, ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 24.09.2021 року також застосовано до ОСОБА_5   запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.11.2021 року. Ухвалою Буринського районного суду Сумської області  від 22.11.2021 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 24 години 20.01.2022 року.

При цьому, клопотання прокурора свідчить, що підставою обрання запобіжного заходу  у виді тримання під вартою була обґрунтованість підозри, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, як і відомості щодо особистості обвинуваченого ОСОБА_5 .

Слід зазначити, що під час підготовчого судового засідання,  судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_5 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді Конотопського міськрайонного суду.

Тому оцінюючи клопотання прокурора, суд лише бере до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку, судом встановленим законом,  а саме слідчими суддями було надано відповідні висновки – наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Прокурором доведено, що  на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків.

ОСОБА_5 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років, що підвищує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.

Також, існує ризик, що обвинувачений може вчиняти незаконний вплив на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні. При встановленні вказаного ризику, суд враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ч. 4 ст. 95, ст. 224 КПК України. З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на даний час ризики, передбачені п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу під час досудового розслідування не зменшились та не перестали існувати, а тому клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому, суд бере до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості провадження (ст.131 КПК).

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Доводи обвинуваченого та захисника, в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, а саме, що останній раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, був працевлаштований, хоча й заслуговують на увагу, однак в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні і самі по собі, без врахування наведених ризиків, в цьому конкретному випадку не можуть бути підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу, так як, не ставлять під сумнів висновки прокурора, щодо наявності обґрунтованої в клопотанні мети та підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У судовому засіданні судом не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, які є вагомими, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості злочину, який йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, є співмірним з існуючими ризиками, що у свою чергу свідчить про недостатність застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на вимоги  п.2) ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, на думку суду не слід визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. 176-178, 183, 314, 315, 392 КПК України, суд -

                                                          П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 діб, тобто до 18 березня 2022 року до 24 год., без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 – в той же самий строк з моменту вручення її копії.

СуддяОСОБА_1