№  1-137/11  

ВИРОК

Іменем України

 10.01.2011 року                                                  Голосіївський районний суд м. Києва

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бойка О.В.

при секретаріКарпусь О.В.

за участі прокурораЧубарова Ю.Г.,

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4,   ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця с. Кощіївка, Фастівського району, Київської обл., громадянина України, із середньо - технічною освітою, не одруженого, не працюючого, без місця реєстрації, раніше судимого: вироком  Фастівського районного суду Київської області від 13.11.2001 року за ч. 2 ст.185, ч.3 ст.185 до 4 років позбавлення волі, з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік; вироком   Фастівського районного суду Київської області від 09.10.2002 року за ч. 2  ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі; вироком  Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 15.04.2003 року  за ч. 3 ст.185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; вироком  Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2007 року за ч. 2  ст. 186, ст. 304  КК України до 4 років  позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі умовно - достроково на 1 рік 2 місяці 15 днів, згідно постанови Білоцерківського міського суду Київської області від 03.11.2009 року,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та мешкає в АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2007 року за ч. 2 ст.  186 КК України до 4-х років позбавлення волі, 25.05.2010 року  звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 9 днів, відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 14.05.2010 року, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:  

21.09.2010 року приблизно о 21.00 години, підсудні  ОСОБА_5 та ОСОБА_4, обидва  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та невстановлена досудовим слідством особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження,  знаходячись біля підземного пішохідного переходу, розташованого на Московській площі в м. Києві, вступили між собою у змову про вчинення грабежу.

          Реалізуючи спільний злочинний умисел підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4 та невстановлена досудовим слідством особа, одразу після досягнутої злочинної домовленості,  підбігли до потерпілого ОСОБА_3, який рухався в сторону станції метро Либідська в м. Києві,  і ОСОБА_5, збив його з ніг, завдавши фізичного болю,  а невстановлена досудовим слідством особа почала утримувати потерпілого за руки та ноги. Підсудний  ОСОБА_5 оглянув кишені потерпілого звідки викрав гроші в сумі 30 гривень. Підсудний ОСОБА_4, побачивши, що з кишені потерпілого випав мобільний телефон фірми “Нокіа 6300”з карткою пам'яті об'ємом 512 Мб, вартістю 750 гривень, в якому знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку “джинс”, вартістю 20 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 29 гривень, викрав його після чого передав телефон невстановленій досудовим слідством особі. Після цього підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і невстановлена досудовим слідством особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження зникли з місця злочину, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на загальну суму 829 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину свою визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини викладені у вироку. Зокрема пояснив,   що ввечері  21.09.2010 року в гриль барі біля Деміївського ринку м. Києва вживали разом з ОСОБА_4 спиртні напої після чого близько 21 години пішли в бік ст. метро Либідьська де по дорозі зустріли його знайомого на ім’я ОСОБА_1, який запропонував когось пограбувати і вони погодилися. Пройшовши деяку відстань, вони побачили потерпілого ОСОБА_3 за яким деякий час прослідували, а потім дочекавгшись слушної миті він збив вказаного потерпілого з ніг, а ОСОБА_1 почав тримати його за руки та ноги. Він забрав з кишені потерпілого 30 гривень. Через деякий час вони побігли в різні боки і його затримали працівники міліції. У вчиненому щиро кається, просить не карати суворо.

Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні дав покази аналогічні до показів підсудного ОСОБА_5 Лише додав, що коли потерпілий лежав на землі у нього з кишені випав мобільний телефон, який він забрав і коли почав тікати з місця злочину віддав його ОСОБА_1. У вчиненому висловив щире каяття, просив суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази  свідків та інших, що були зібрані в ході дізнання та досудового слідства, стосовно фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудний та інші учасники процесу і які ніким не оспорювались.

Тому, суд обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного і вважає, що вина ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину повністю доказана та кваліфікує їх  дії по ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При  призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 суд враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, який класифікується законодавцем як  тяжкий;

- особу винного, який є раніше судимим, не працює, вчинив злочин під час умовно - дострокового звільнення від відбуття покарання, не одруженого, позитивно характеризується за місцем проживання та відбуття покарання;    

- його позицію до вчиненого - повністю визнав себе винним та щиро розкаявся;

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_5, згідно ч. 1 ст. 66 КК України, є його щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_5, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудного ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання  у  виді позбавлення  волі, в межах санкції ч. 2 ст. 186  КК України.

Оскільки підсудний ОСОБА_5 після постановлення вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2007 року, яким був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, але до повного відбуття покарання, оскільки був умовно - достроково на 1 рік, 3 місяці 9 днів звільнений згідно постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 14.05.2010 року, вчинив новий злочин, тому, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання за цим вироком, необхідно частково –3 (три)  місяці позбавлення волі, приєднати не відбуту частину покарання за вказаним вироком Голосіївського   районного суду м. Києва.

При  призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, який класифікується законодавцем як  тяжкий;

- особу винного, який є раніше судимим, не працює, вчинив злочин під час умовно - дострокового звільнення від відбуття покарання, не одруженого, позитивно характеризується за місцем проживання та відбуття покарання;    

- його позицію до вчиненого - повністю визнав себе винним та щиро розкаявся;

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_4, згідно ч. 1 ст. 66 КК України, є його щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_4, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудного ОСОБА_4 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання  у  виді позбавлення  волі, в межах санкції ч. 2 ст. 186  КК України.

Оскільки підсудний ОСОБА_4 після постановлення вироку Печерського  районного суду м. Києва від 03.07.2007 року, яким був засуджений за ч. 2 ст. 186, ст. 304 КК Укрїни до 4 років позбавлення волі, але до повного відбуття покарання, оскільки був умовно - достроково на 1 рік 2 місяці 15 днів звільнений згідно постанови Білоцерківського районного суду Київської області від 03.11.2009 року, вчинив новий злочин, тому, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання за цим вироком, необхідно частково –3 (три) місяці позбавлення волі, приєднати не відбуту частину покарання за вказаним вироком Печерського районного суду м. Києва.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_3 до підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на суму 799 грн. необхідно залишити без розгляду, оскільки потерпілий в судовому засіданні позовні вимоги не підтримав.  

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

          Керуючись ст. 323, 324 КПК України, –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому  покарання за цією статтею –4 (чотири) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71  КК України, до покарання за цим вироком, частково –3 (три) місяці позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва  від 03.07.2007 року і остаточно призначити покарання засудженому ОСОБА_4 –4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 відраховувати з 10 січня 2011 року , зарахувавши в строк відбуття покарання строк його перебування під вартою з 23.09.2010 р. по 09.01.2011 року включно.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_4, до  вступу вироку в законну силу, залишити без змін - тримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому  покарання за цією статтею –4 (чотири) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71  КК України, до покарання за цим вироком, частково –3 (три) місяці позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2007 року і остаточно призначити покарання засудженому ОСОБА_5 –4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 відраховувати з 10 січня 2011 року , зарахувавши в строк відбуття покарання строк його перебування під вартою з 23.09.2010 р. по 09.01.2011 року включно.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_5, до  вступу вироку в законну силу, залишити без змін - тримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Речові  докази –гроші в сумі 30 грн., що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 - повернути ОСОБА_3

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення 799 грн. завданого злочином матеріального збитку - залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим який знаходяться під вартою в цей самий строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя   О.В. Бойко