Справа № 2-729/11

 РІШЕННЯ

І м е н е м  У к р а ї н и

27 січня 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новак А.В., при секретарях Чорнобай Т.В., Мушті І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен», третя особа –генеральний директор ТОВ «Хелен Марлен», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зміну формулювання причин звільнення,-  

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що вона з 01.01.2007 працювала у ТОВ «Хелен Марлен»на посаді продавця-консультаната.

21 травня 2009 року на підставі наказу № 40 від 21 травня 2009 року її було звільнено з займаної посади за угодою сторін, п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Позивач вказує, що в день звільнення, а саме 21.05.2009, вона не отримала належним чином оформлену трудову книжку, розрахунок суми, належної до виплати при звільненні, та не було проведено остаточного розрахунку.

Позивач вказує, що вона неодноразово зверталась до відповідача з листами про видачу трудової книжки та здійснення остаточного розрахунку при звільненні і лише 07 липня 2010 року отримала по пошті трудову книжку, бухгалтерську довідку, наказ про звільнення та розрахунковий лист за травень 2009 року. Крім того, позивач зазначає, що у трудовій книжці запис про звільнення здійснено із застосуванням факсимільє, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року за № 58.

Вважає, що відповідач порушив її охоронювані законом права, а тому вона звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

В судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь його довірителя середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки у розмірі 45914 гривень 88 копійок та зобов'язати відповідача видати наказ, яким змінити дату звільнення ОСОБА_1, зазначивши датою звільнення дату видачі належно оформленої трудової книжки, та внести зміни до трудової книжки в порядку визначеному Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом  Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року за № 58.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні з посиланням на письмові заперечення, що долучені до матеріалів справи, просили суд ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши сторони, представників, покази свідків, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Відповідно наказу № 40 від 21 травня 2009 року ОСОБА_1 було звільнено з посади продавця-консультанта за угодою сторін, п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Суд не приймає до уваги доводи позивача в частині того, що їй не було в день звільнення видано трудову книжку, розрахунковий лист та не проведено повний розрахунок адміністрацією підприємства, оскільки такі твердження суперечать матеріалам справи та спростовуються наданими представником відповідача доказами в судовому засіданні.

З матеріалів витягу з табелю обліку робочого часу ТОВ «Хелен Марлен»вбачається, що в день звільнення 21 травня 2009 року позивач ОСОБА_1 перебувала на робочому місці.

Дана обставина в судовому засіданні не заперечувалась сторонами спору.

Як вбачається з акту, складеного інспектором відділу кадрів ТОВ «Хелен Марлен»від 21 травня 2009 року, ОСОБА_1, продавець-консультант магазину «Хелен Марлен»(вул. Горького, 48), станом на 18 год. 30 хв. 21.05.2009 не з’явилась до відділу персоналу та бухгалтерії ТОВ «Хелен Марлен»для ознайомлення з наказом про звільнення, отриманням розрахункового листа та отриманням трудової книжки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила обставини, викладені в акті від 21.05.2009.

Твердження позивача та його представника про те, що наданий представником відповідача акт є сфальсифікованим, суд не бере до уваги, оскільки в ході судового розгляду доказів на підтвердження таких тверджень позивача та його представника здобуто не було.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово зверталась до різних перевіряючих органів та на адресу відповідача з листами-вимогами про видачу їй трудової книжки, довідки про роботу та сплати середньої заробітної плати за затримку остаточного розрахунку при звільненні і лише 03 червня 2010 року у своєму листі за № вх. 9 від 11.06.2010 на адресу ТОВ «Хелен Марлен»надала свою письмову згоду на надіслання оригіналу трудової книжки поштою із зазначенням адреси.

Як вбачається з листування між ТОВ «Хелен Марлен»та ОСОБА_1, підприємство неодноразово пропонувало позивачу з’явитись у зручний для неї час на підприємство для отримання трудової книжки та повного розрахунку.

З листа № 545 від 14 червня 2010 року, за підписом Генерального директора ТОВ «Хелен Марлен»Кавицької О.М., вбачається, що адміністрацією підриємства негайно після отримання письмової згоди працівника на пересилання оригіналу трудової книжки поштою було надіслано на адресу ОСОБА_4 оригінал трудової книжки, копію наказу про припинення трудового договору та бухгалтерську довідку від 14.06.2010 з розрахунковим листком по заробітній платі за травень 2009 року.

В зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не з’явилась до бухгалтерії ТОВ «Хелен Марлен», останнє здійснило 14.06.2009 зарахування суми заборгованості по заробітній платі позивача на картковийй рахунок в сумі 2397 гривень 29 копійок.

Дана обставина стверджується матеріалами, що містяться у бухгалтерській довідці від 14 червня 2010 року за підписом головного бухгалтера ТОВ «Хенлен Марлен», а тому суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не скористалась своїм правом, гарантованим ст. 43 Конституції України, на своєчасне одержання винагороди за працю, що захищається законом.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд вважає, що в ході судового розгляду справи доказів на підтвердження вини адміністрації ТОВ «Хелен Марлен»щодо невидачі в день звільнення ОСОБА_1 трудової книжки здобуто не було.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом  Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року за № 58, записи в трудовій книжці засвідчуються підписом керівника підприємства.

Суд не бере до уваги твердження позивача з приводу незаконності застосування факсимільє при оформленні трудової книжки, оскільки з наказу № 0112/06-1 від 01.12.2006 ТОВ «Хелен Марлен»вбачається, що на підприємстві встановлено відповідний порядок використання факсимільє Генерального директора при оформленні документів ТОВ «Хелен Марлен», в тому числі документи щодо особового складу та обліку робочого часу на підприємстві (накази, положення, табелі, тощо).

Використання факсимільє при оформленні трудової книжки позивача, з врахуванням наявності у ТОВ «Хелен Марлен»наказу, що регулює порядок використання факсимільє генерального директора ТОВ «Хелен Марлен», не може бути самостійною підставою для задоволення позову, а також в зв’язку з відсутністю прямої заборони у Законі на такий порядок ведення трудових книжок не визнається судом як порушення діючих норм законодавства у сфері трудових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

На основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності,  встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити за правилами ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88, 208-209, 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен», третя особа –генеральний директор ТОВ «Хелен Марлен», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зміну формулювання причин звільнення –відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя                                                                                     А.Новак