КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

                                                        апеляційне провадження №22-ц/824/2743/2022

                                                                                                              справа №757/9012/21-ц

                                                               ПОСТАНОВА

                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            19 січня  2022 року                                                                                                  м.Київ

            Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

            судді-доповідача Поліщук Н.В.

            суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

            розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді  Ільєвої Т.Г.,

            у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» у розмірі  216 909,30 гривень, як відшкодування за недоотриману пенсію, в зв`язку із встановленням складу грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії військовослужбовцям, без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також  відсоткового зменшення виплати перерахованої пенсії з 1 січня 2018 року  - 50 відсотків та з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року -75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, згідно з пунктами 1,2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 та внесених нею змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, які рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. у справі № 826/3858/18 визнані протиправними та нечинними.

Вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку із неправомірним встановленням постановою Кабінету Міністрів України № 103 складу грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії військовослужбовцям, без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також відсоткового зменшення виплати перерахованої пенсії (з 11 січня 2018 року  - 50 відсотків та з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року), йому заподіяно матеріальну шкоду, а саме: не було доплачено пенсію в розмірі 216 909,30 грн, унаслідок чого завдану йому шкоду повинна відшкодувати держава на підставі статей 1173, 1175 ЦК України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вказує на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав щодо застосування до спірних правовідносин статті 22 ЦК України та статті 1175 ЦК України є необґрунтованим.

Вважає, що відповідно до вимог його позову, збитки полягають не в реальних втратах, яких він зазнав, а в тих доходах, які він недоотримав внаслідок порушення його цивільного права. Недоотримана ним пенсія унаслідок неправомірних дій Кабінету Міністрів України, є збитком у вигляді упущеної вигоди, тобто доходу, який би він міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що судом вірно установлено про помилковість твердження позивача про заподіяння останньому шкоди. Погоджується з висновком суду першої інстанції , що суми виплати, заявлені позивачем (як недоплачена сума грошового забезпечення), не підпадають під визначення збитків у статті 22 ЦК України та не можуть бути відшкодовані в порядку статті 25 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів державного бюджету. Зазначає, що недоотримана позивачем пенсія не може уважатися майновою шкодою в розумінні статті 1175 ЦК України , відтак зазначені норми права не застосовуються до спірних правовідносин.

Позивачем надано відповідь  на відзив на апеляційну скаргу, в якій ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просить їх задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Підстав для розгляду справи з викликом сторін колегією суддів не установлено.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції установлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМ України №103), з 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб " (далі - Постанова КМ України № 704) та передбачено перерахунок пенсій з 01.01.2018 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України №2262-12 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон України № 2262-12, (крім пенсій, призначених особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  № 704.

Пунктом 2 Постанови КМ України № 103 було визначено проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 внесено зміни до пункту 5 та додатку 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок № 45), згідно із якими встановлено нову форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії з урахуванням розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.

Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 зазначав, що на виконання Постанови КМ України № 103 Київський обласний військовий комісаріат у порядку, встановленому Порядком № 45, подав до ГУ ПФУ в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а ГУ ПФУ в Київській області відповідно було перераховано його пенсію та здійснено її виплату без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та у розмірах, передбачених пунктом 2 Постанови КМ України №103, що підтверджується копією листа ГУ ПФУ в Київській області від 20.09.2018 року № 2928 /П-01 з розрахунками пенсії за 2018-2020 роки.

Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ГУ ПФУ в Київській області, виконуючи Постанову КМ України № 103, керувалися частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

05.03.2019 рокунабрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1,2 Постанови КМ №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що з урахуванням вище викладеного, за звичайних обставин, без зазначених обмежень розмірів виплат пенсії Постановою КМ України №103, він міг і повинен був отримати доходи, відповідно до наданих ним розрахунків, і тільки неправомірні дії Кабінету Міністрів України стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток у вищезазначений період.

Розмір суми недоотриманої пенсії, і, відповідно, нанесених йому збитків, розрахований на підставі листа ГУ ПФУ в Київській області від 13.01.2021 року № 1000-0203/4570, розрахунку пенсії за вислугу років 31.12.2017 року, розрахунку пенсії за вислугу років 01.01.2018 року, довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.07.2021 року №2/3/1/2759, довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.07.2021 року №2/3/1/2759.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що недоотриманий позивачем розмір пенсії не є збитками у розумінні статті 22 ЦК Українита не може вважатися майновою шкодою в розумінні статті 1175 ЦК України, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173-1175 ЦК України у Главі 11 ЦК України 

Згідно статті 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Ця норма є спеціальною по відношенню до положення статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки для її застосування необхідні певні особливі умови, а саме - завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта та визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

З матеріалів справи убачається, що підставами для звернення до суду із цим позовом  про відшкодування шкоди є недоотримання позивачем пенсії на підставі Постанови КМ України № 103 за вказаний ним період, пункти 1,2 якої  та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 в подальшому були визнані та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. у справі №826/3858/18.

Відповідно до висновків Верховного Суду України в рішенні від 17.12.2019 року у зразковій справі №160/8324/19, з 05.03.2019 року - дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України № 2262-12, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення та премії, а з 01.04.2019 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) виникло право на відповідний перерахунок пенсії.

Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 03.06.2021 року в адміністративній справі № 320/11895/20 зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до ГУ ПФУ в Київській області нову довідку про розмір  грошового забезпечення  ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року, з врахуванням положень Постанови КМ України № 704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення перерахунку з 01.04.2019 року основного розміру пенсії  ОСОБА_1 (а.с. 67-77).

Аналізуючи установлені обставини у даній справі, колегія суддів враховує, що згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №686/6775/18 у постанові від 05 вересня 2019 року досліджувалось питання розмежування судової юрисдикції. За обставинами вказаної справи позивач - суддя у відставці - звернувся з позовом про відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету, мотивуючи вимоги положеннями статті 1175 ЦК України.

Верховний Суд зазначив, що  критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

В порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Публічно-правовим уважається  спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

За змістом пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України  публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

Предметом розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №686/6775/18 була вимога судді у відставці про стягнення з держави Україна в особі управління Державної казначейської служби у місті Хмельницькому майнової шкоди у сумі 43 846,04 грн, завданої позивачеві внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці останньому завдало майнової шкоди у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зроблено  висновок, що спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18) та у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162 цс19), яка також стосується стягнення збитків з держави на користь судді у відставці у зв`язку із прийняттям неконституційного акту.

Предметом судового розгляду у справі, що переглядається апеляційним судом, є вимога звільненого з військової служби військовослужбовця про стягнення з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України матеріальної шкоди, завданої позивачеві внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови щодо обмеження розміру пенсії та здійснення виплати пенсії без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Ураховуючи викладене вище, слід дійти висновку про те, що спір виник після звільнення військовослужбовця з військової  служби, яка уважається публічною службою, при цьому пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються перебування на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди та обгрунтування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі та підставі їх виникнення, а отже не дає підстав уважати цей спір таким, що виник із приватноправових відносин.

Проте суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до окремих положень статті 377 ЦПК України:

1. Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

2. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

4. У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 377, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва  від 27 липня 2021 року скасувати.

Провадження у справі  за позовом ОСОБА_1 до  Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування матеріальної шкоди - закрити.

Роз`яснити, що розгляд питання віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Роз`яснити, що суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором скаржника у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 січня  2022 року.

Суддя-доповідач                                                      Н.В. Поліщук

Судді                                                                         А.М. Андрієнко

В.В. Соколова