КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16 грудня 2010 року 11:50 № 2а-8399/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Журавля В.О.,
при секретарі Горбуновій К.С.,
за участю:
представника позивача - Бойчука Д.Л.,
представник відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства „Геотон”
до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області
про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
18.10.2010 до суду надійшов позов Приватного підприємства „Геотон” до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – визнати декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 р. як податкову звітність та провести податкову звітність по особовому рахунку платника податків.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він своєчасно, у передбачені законом термін і порядку подав до відповідача належним чином заповнену податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року. Проте, відповідач не визнав подану податкову декларацію як податкову звітність, при цьому не зазначив жодних правових підстав такого невизнання. Позивач вважає ці дії відповідача протиправними і такими, що порушують його права як платника податків, тому звернувся з позовом до суду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Зазначив також, що позивачем у 2010 р. подавалася заповнена таким же чином з тією ж інформацією про місцезнаходження позивача податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року, яку було прийнято відповідачем без будь-яких зауважень.
Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що за даними податкової міліції позивач є відсутнім за адресою місцезнаходження, тому, на думку податкового органу, подана декларація заповнена всупереч встановленому порядку, оскільки зазначені у ній відомості про номер телефону платника податків та його місцезнаходження не відповідають дійсності. У наступне судове засідання представник відповідача не прибув.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Геотон» є юридичною особою, що зареєстрована Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області з 12.02.2001 за № 156, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість видано 13.02.2001 .
18.08.2010 позивач подав до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року. Декларацію надіслано засобами поштового зв’язку 18.08.2010, її отримано відповідачем 20.08.2010.
Листом від 12.10.2010 № 4430/10/28-008 податковий орган повідомив позивача про те, що декларація 20.08.2010 прийнята як «основна», проте у цей же день за пропозицією, викладеною у службовій записці Відділу податкової міліції ДПІ у Вишгородському районі Київської області, вказана декларація позивача за липень 2010 року отримала статус «Не визнано як податкова звітність».
Як пояснили представники відповідача під час судового розгляду, згідно з даними податкового органу юридична адреса позивача – Київська область, смт. Іванків, вул. Хоменка, буд. 15. Перевіркою, що проводилась податковою міліцією, фактичне місцезнаходження позивача не встановлено, податковій міліції позивач не надав договір оренди приміщення, за адресою місцезнаходження позивача також зареєстровано велику кількість юридичних осіб, номер телефону, що зазначений у реєстраційних документах, не відповідає дійсності. У зв’язку з цим, з урахуванням службової записки податкової міліції, відповідач визнав, що позивач не вказав у поданій податковій декларації обов’язкових реквізитів, зокрема відомостей про своє місцезнаходження, оскільки зазначені ним відомості є недостовірними.
Із дослідженої в судовому засіданні копії податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2010 року вбачається, що місцезнаходження платника податку - Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Хоменка, буд. 15.
Із дослідженої в судовому засіданні копії податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2010 року також вбачається, що місцезнаходження платника податку - Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Хоменка, буд. 15. На відміну від декларації за липень 2010 р., подана декларація з ПДВ за лютий 2010 р. за тих же обставин прийнята відповідачем.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців убачається, що місцезнаходження Приватного підприємства «Геотон» – 07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Хоменка, буд. 15, запис про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження у цьому реєстрі не міститься.
Згідно з договором оренди №03\01 від 03.01.2008 позивач на строк до 03.12.2011 орендує нежиле приміщення площею 10 кв.м. за адресою: 07200, Київська обл., смт. Іванків, вул. Хоменка, буд. 15.
Усі судові повідомлення, що направлялися за вказаною адресою місцезнаходження доставлені підприємством поштового зв’язку і отримані позивачем.
У своїх поясненнях представник позивача вказав, що зазначений у декларації номер телефону не належить позивачу, але його було встановлено за місцезнаходженням позивача і він використовувався позивачем спільно з іншими юридичними особами.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
В силу підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Підпунктом «з» підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).
Але, пунктом 10.6 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.
Безпосередньо положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» форма та порядок заповнення декларації не встановлено.
Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 № 213), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982. Згідно з підпунктом 1.5 вказаного Порядку декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.
Однак, ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не встановлюють, які саме реквізити є обов'язковими для податкової декларації з податку на додану вартість.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у яких обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року позивачем заповнено усі рядки, зокрема, щодо найменування, ідентифікаційного коду та місцезнаходження юридичної особи – платника податку, декларація містить підпис посадової особи, скріплена печаткою цієї юридичної особи.
Місцезнаходження юридичної особи відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно із статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
Отже, твердження відповідача про відсутність обов’язкових реквізитів у поданій декларації, зокрема даних про місцезнаходження позивача, спростовано.
Суд визнає, що відсутність реєстрації зазначеного у декларації номера телефону за позивачем не створює правових підстав для невизнання декларації податковою звітністю.
Дослідженням у судовому засіданні листа від 12.10.2010 № 4430/10/28-008, яким податковий орган повідомив позивача про те, що декларація 20.08.2010 прийнята як «основна», проте у цей же день за пропозицією, викладеною у службовій записці Відділу податкової міліції ДПІ у Вишгородському районі Київської області, вказана декларація позивача за липень 2010 року отримала статус «Не визнано як податкова звітність», підтверджено пояснення позивача про те, що правових підстав для надання декларації статусу «Не визнано як податкова звітність» у ньому не наведено. Відповідач цим листом фактично визнав що декларація 20.08.2010 спочатку прийнята як «основна» і лише на підставі службової записки Відділу податкової міліції ДПІ у Вишгородському районі Київської області вказана декларація позивача за липень 2010 року отримала статус «Не визнано як податкова звітність».
Жодних інших доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової звітності, Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області суду не надала. При цьому, досліджена у судовому засіданні службова записка податкової міліції є суто внутрішніми документами податкового органу, яка може створювати привід для проведення перевірки щодо певних обставин, але не є правовою підставою для прийняття рішень суб’єктом владних повноважень.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що податковий орган протиправно не прийняв податкову звітність від позивача – податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року.
Суд звертає увагу відповідача, що такі дії посадових осіб податкового органу є протиправними, завдають шкоди інтересам держави, адже внаслідок протиправної відмови у прийнятті податкової декларації, що містить дані про оподатковувані операції та податкові зобов’язання, підривається авторитет державної влади, створюються умови для ухилення від сплати податків. Такі дії суперечать інтересам публічної служби, мають ознаки перевищення службових повноважень посадовими особами податкового органу, що тягне за собою їх дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
З огляду на це суд вважає, що вимоги позивача про зобов’язання визнати податкову декларацію з податку на додану вартість приватного підприємства «Геотон» за липень 2010 року як податкову звітність підлягають задоволенню.
Водночас вимоги позивача про зобов’язання провести податкову звітність -декларацію з податку на додану вартість приватного підприємства «Геотон» за липень 2010 року - по особовому рахунку платника задоволенню не підлягають.
Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією судів, що визначена статтею 124 Конституції України, є здійснення правосуддя.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу у вирішенні питання про ведення належного обліку платників податків та їх податкових зобов’язань.
Такий обов’язок податкового органу випливає із Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» і жодного судового рішення не потребує.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. У судовому засіданні представник позивача зробив усну заяву про те, що позивач не заявляє вимог про відшкодування судових витрат. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області щодо відмови у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства „Геотон” за липень 2010 року податковою звітністю.
Зобов’язати Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області визнати податкову декларацію з податку на додану вартість Приватного підприємства „Геотон” за липень 2010 року податковою звітністю.
Зобов’язати Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області подати до суду звіт про виконання постанови суду через один місяць після набрання постановою законної сили.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 20 грудня 2010 року.