КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11 січня 2011 року 10:57 № 2а-7811/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Журавля В.О.,
при секретарі Горбуновій К.С.,
за участю:
представника позивача - Дубовик В.В.,
представника відповідача - Ярмоленко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
про Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції
Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт»
стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду 28.09.2010 звернулась Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція (далі – позивач) з адміністративним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» (далі – відповідач) про стягнення податкової заборгованості в сумі 147 707 грн 53 коп.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.
У призначений день і час до суду прибули представники позивача та відповідача.
У судових засіданнях позивач суму позовних вимог двічі зменшував у зв’язку з частковою сплатою відповідачем податкового боргу. На день розгляду справи розмір заборгованості відповідача згідно з змінами до позовних вимог склав 52 707 грн 53 коп. Позивач просив суд стягнути заборгованість в розмірі 52 707 грн 53 коп, мотивуючи це тим, що відповідач добровільно сплатив частину заборгованості.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі, заявив про визнання позову, про що подав суду письмове клопотання. Однак, посилаючись на незадовільний фінансовий стан підприємства відповідача, обумовлений фінансовою кризою, відповідач заявив клопотання про надання розстрочки у виплаті заборгованості до березня 2011 р. включно.
Представник позивача проти надання розстрочки заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» – є юридичною особою, зареєстровано 29.11.1996 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ 04.12.1996 №173.
Згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася податкова заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла з таких підстав.
Відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість за квітень-липень 2010 року відповідачем самостійно визначено розмір власних податкових зобов’язань на загальну суму 147 707 грн 53 коп., з яких: 156 308 грн 00 коп. – податкові зобов’язання за квітень 2010 року; 6 761 грн 00 коп. – за травень 2010 року; 4 977 грн 00 коп. – за червень 2010 року; 5 231 грн 00 коп. - за липень 2010 року.
Оскільки відповідач добровільно податкову заборгованість не сплатив в установлені законом строки, податковим органом на адресу відповідача було надіслано податкові вимоги: перша від 22.04.2010 № 1/120 на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов’язаннями – 21 827 грн 47 коп.; друга - від 28.05.2010 № 2/138 на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов’язаннями – 263 970 грн 47 коп. Обидві податкові вимоги вручено представнику відповідача під розписку та відповідачем не оскаржено в установленому порядку.
На день судового розгляду податковий борг становить 52 707 грн 53 коп., який відповідачем не погашено, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні. Представник відповідача наявність та вказаний розмір податкового боргу визнав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон України № 2181-ІІІ) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону №2181-ІІІ податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
В силу пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону Українги від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 6.2.3 «а» пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-ІІІ перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Відповідно до підпункту 6.2.3 «б» пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-ІІІ друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідач позов визнав.
Відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково.
Враховуючи положення статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, визнання адміністративного позову має бути викладено в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, розглянувши заяву відповідача, заслухавши представників сторін, встановивши наявність у представника відповідача повноважень визнавати позов, з’ясувавши, що визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів яких-небудь осіб, визнання позову прийняв.
Вирішуючи питання про надання розстрочки у сплаті заборгованості перед Білоцерківською ОДПІ, суд зазначає наступне.
Право суду надавати відстрочення або розстрочення виконання судового рішення обумовлено статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно з вимогами ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною першою статті 257 цього Кодексу, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Керуючись принципом диспозитивності, покладеним в основу адміністративного судочинства, а також беручи до уваги визнання позову, вчинене відповідачем, та його дії щодо сплати заборгованості, внаслідок яких сума позову від дня його пред’явлення до дня судового розгляду зменшилась, суд дійшов висновку, що фінансовий стан відповідача ускладнює виконання постанови по даній справі, а тому клопотання відповідача задовольнив. При цьому суд, беручи до уваги фінансовий стан підприємства, дії відповідача по погашенню заборгованості, її розмір, вжитих заходів щодо отримання дебіторської заборгованості з боржників, вважає достатнім встановити розстрочку виконання рішення суду на строк три місяця з дня набрання постановою законної сили.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» (09104, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, 4, ідентифікаційний код 07554701) до Державного бюджету України податковий борг у розмірі 52 707 (п’ятдесят дві тисячі сімсот сім) грн 53 коп.
Встановити розстрочку виконання даної постанови суду: суму заборгованості стягнути рівними частинами щомісячно упродовж трьох місяців з дня набрання постановою законної сили.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 14 січня 2011 року