КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 листопада  2010 року                                            11:24                                   № 2а-7631/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                  Журавля В.О.

при секретарі                           Горбуновій К.С.

за участю:

представник позивача           -            Попович Л.Р.,        

представник відповідача       -            не прибув,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

     до

про Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції

фізичної особи – підприємця ОСОБА_2

стягнення податкового боргу по штрафних санкціях,

                                                                        ВСТАНОВИВ:

Васильківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5655 грн. 00 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при перевірці дотримання відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів і ліцензій податковим органом встановлено порушення пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У зв’язку з чим до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5655 грн. 00 коп.

У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Відповідач повторно в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся  належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Відповідно до ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка вказана її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв’язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень,   заяв чи клопотань суду не надав. Справа розглядалася за наявними у ній доказами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_3, ОСОБА_2, як фізична особа - підприємець зареєстрований Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 21.11.2005,   про що було зроблено відповідний запис за № 2 333 000 0000 001128. Як платник податків відповідач перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 22.12.2005 за № 6721, про що свідчить довідка від 06.08.2010 № 6721.

13.03.2010 інспекторами податкового органу проведена перевірка відповідача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. У ході перевірки встановлено порушення відповідачем вимог пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР).

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 13.03.2010 № 0896/1000/23/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято рішення від 02.04.2010 № 0000522307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій  до відповідача в сумі 5655 грн. 00 коп.

Зазначене рішення отримано відповідачем 09.04.2010, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Рішеннями Державної податкової адміністрації в Київській області від 17.06.2010               №264/Л/25-017/117-561 про результати розгляду скарги відповідача та Державної податкової адміністрації України від 26.07.2010 № 4903/Л/25-0315 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін рішення від 02.04.2010 № 0000522307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а скаргу відповідача – без задоволення.

Як вбачається з Акту перевірки та додатків до нього 13.03.2010 у торговому павільйоні відповідача при продажу однієї пляшки пива «Оболоь світле» вартістю 4 грн розрахункову операцію проведено без застосування реєстратора розрахункових операцій, а при перевірці фактичної наявності коштів податковим інспектором встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному звіті реєстратора розрахункових операцій (надлишок на загальну суму 1127 грн. 00 коп).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги  наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абзацу четвертого статті 2 Закону України від 06.07.1995                            № 265/95-ВР  розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно з наведеним в абзаці п’ятнадцятому статті 2 Закону України від 06.07.1995                № 265/95-ВР  визначенням розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа (затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614) зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) – це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Обов’язковими реквізитами фіскального касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис “фіскальний чек”.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий розрахунковий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР).

Відповідальність за невиконання зазначеного обов’язку передбачена пунктом 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР  у вигляді фінансової санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Згідно з п. 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій,   а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно з ст. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, загальна сума заборгованості по штрафних (фінансових) санкціях, що підлягають сплаті відповідачем до державного бюджету, становить 5655 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.25 вищевказаного Закону України суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Згідно з частиною першою  статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На день прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях відповідачем не погашено.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є виключно податкові органи.

Згідно пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача заборгованості перед державним бюджетом за штрафними (фінансовими) санкціями, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.  

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний  позов задовольнити.

Стягнути з  фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (08631, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету України заборгованість у  розмірі 5655 (п’ять тисяч шістсот п’ятдесят п’ять ) грн   00 коп.

Право, порядок і строки апеляційного оскарження визначено ст.ст.185-186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.  

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                      Журавель В.О.

         Постанову складено у повному обсязі та підписано 20 листопада 2010 р.