КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року 2а-5636/10/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Гончаровій А.О.,
за участю:
представника позивача – Геращенко Т.П.,
представник відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості
до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос»
про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості – робочий орган Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з позовом до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 2443,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, що підлягають сплаті до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк.
Центри зайнятості в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду і просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в судовому порядку.
Ухвалою від 01.06.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 29.07.2010.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.
У призначений день і час до суду з’явився представник позивача.
Представник відповідача до суду не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив. Судові повідомлення надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, але вони повернулись до суду з позначкою підприємства зв’язку про відсутність адресата за адресою відправлення.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно із статтею вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, у зв’язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос» є юридичною особою, що зареєстрована 10.11.1995 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття перебуває на обліку в Білоцерківському міжрайонному центрі зайнятості з 26.04.2000 року за реєстраційним номером 105200754.
Згідно з розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І квартал 2010 року відповідачем самостійно визначено суму недоїмки зі сплати страхових внесків, а саме – 2443,98 грн.
Відповідач вказану суму заборгованості за страховими внесками відповідач до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не сплатив, що підтвердив представник позивача у судовому засіданні.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон України від 02.03.2000 № 1533-III).
Відповідно до вказаного Закону страхувальниками вважаються роботодавці та застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески (підприємства, установи та організації, які використовують найману працю).
В силу частини другої статті 4 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III роботодавці – юридичні особи набувають статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня взяття їх на облік, а фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, – з дня укладення трудового договору (контракту) з найманим працівником. При цьому, взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців здійснюється Фондом на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду.
Згідно із статтею 17 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
Частиною першою статті 19 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III передбачено, що для роботодавців розміри страхових внесків установлюються на календарний рік у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
При цьому, страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюється щороку на рівні п’ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Відповідно до частини другої статті 35 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III роботодавець зобов’язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.
Статтею 38 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III передбачено, що роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення – у трикратному розмірі зазначеної суми. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Відповідно до статті 14 Основ Законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проводять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону від 02.03.2000 №1533-III функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття покладається на центр зайнятості Автономної республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районі у містах центри зайнятості. Частина друга вказаної статті відносить до компетенції - робочих органів Фонду, зокрема, проведення збору страхових внесків, контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, представництво інтересів у судових та інших органах тощо.
Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття підтверджується копіями розрахункової відомості із зазначенням суми страхових внесків, довідкою про стан заборгованості, а також розрахунками, наданими позивачем.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату заборгованості відповідачем не надано.
З таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості заборгованість за внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 2443 (дві тисячі чотириста сорок три) гривні 98 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 3 серпня 2010 року.