КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2010 року 2а-6642/10/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області
до ОСОБА_1
про стягнення податкової заборгованості,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у м. Славутичі Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 299,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за єдиним податком. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Виявивши наявність у відповідача податкової заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості на до державного бюджету.
Ухвалою від 16.07.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 13.09.2010.
У призначений день і час сторони до суду не з’явились.
Позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідач до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 13.09.2010, постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 має статус фізичної особи – підприємця, зареєстрована Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області 12.10.2004, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Славутичі Київської області з 21.11.2004 за № 2158.
В грудні 2007 року відповідач подав заяву до податкового органу про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, та 20.12.2007 отримав свідоцтво платника єдиного податку НОМЕР_1.
За даними податкового органу відповідач має податкову заборгованість за єдиним податком за 2008 рік в сумі 299,46 грн., з яких: 273,68 грн. – заборгованість за єдиним податком; 25,78 грн. – пеня.
Податковим органом на адресу відповідача надіслано першу і другу податкові вимоги (від 18.02.2010 №1/137 та від 29.03.2010 №2/246), які відповідач отримав 24.02.2010 та 02.04.2010 відповідно.
На день судового розгляду заборгованість відповідач не сплатив, що підтвердив представник позивача у клопотанні до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі – Указ від 03.07.1998 № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно з пунктом 2 Указу від 03.07.1998 № 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Згідно з рішенням Славутицької міської ради Київської області від 18.07.2008 № 594-24-V «Про ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва фізичних осіб – підприємців, які обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком» ставки єдиного податку встановлені в залежності від виду підприємницької діяльності, зокрема, за видом діяльності, обраним відповідачем, - за ставкою 80,00 грн. на місяць.
Пунктом 2 Указу від 03.07.1998 № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідач мав сплачувати суми єдиного податку до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, та надавати докази сплати податку до податкового органу разом з податковою звітністю.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 5 Закону України 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Частиною першою підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності – протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ також передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ , є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: відповідач є суб’єктом оподаткування єдиним податком, ставка податку, податкова база, а також сума податкового зобов’язання, що належить до сплати податковим органом визначені правомірно і правильно.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України податкову заборгованість за єдиним податком за 2008 рік у сумі 299 (двісті дев’яносто дев’ять) гривень 46 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.