справа № 991/8387/21

провадження №11-сс/991/15/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2021 року про відмову в задоволенні скарги,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР).

Висновки слідчого судді щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані невстановленням із змісту заяви ОСОБА_7 від 02 грудня 2021 року об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді про відмову у задоволенні скарги, вважаючи її незаконною, невмотивованою, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, за якою просить суд скасувати ухвалу від 14 грудня 2021 року та постановити нове рішення, яким зобов`язати уповноважену особу НАБУ внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 02 грудня 2021 року.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на норми КПК, судову практику і правові позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які на його думку чітко встановлюють обов`язок уповноважених осіб НАБУ щодо внесення відповідних відомостей до ЄРДР за заявою про кримінальне правопорушення (стаття 214 КПК), зазначив, що слідчий суддя не дослідив його скаргу і наведені обґрунтування та помилково прийшов до висновку про відсутність об`єктивних даних, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Крім того, на переконання особи слідчий суддя в оскаржуваному рішенні послався на декриміналізацію ст.366-1 КК та залишив поза увагою ту обставину, що на період вчинення кримінальних правопорушень, зазначених в заяві від 02 грудня 2021 року, діяли норми ст.366-2 КК.

Позиції учасників судового провадження.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд апеляційної скарги без нього за участі іншого представника ОСОБА_5 .

Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні викладені в апеляційній скарзі обставини та вимоги підтримав у повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, проте суд згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК та врахуванням позиції ОСОБА_6 вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників провадження.

Мотиви суду.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

З матеріалів судового провадження вбачається, що адвокат ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, в обґрунтування якої вказав на порушення вимог ст.214 КПК щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 02 грудня 2021 року про вчинення присяжними Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-2 КК.

Слідчим суддею, зокрема, встановлено, що зі змісту заяви ОСОБА_7 від 02 грудня 2021 року не вбачається об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дослідивши надані матеріали, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 14 грудня 2021 року щодо відмови у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, при цьому, оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, суд враховує таке.

Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 1 статті 214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК).

Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.

Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК).

Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК.

Згідно з ч.1 ст.2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18), за якою "...положеннями ст.3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин....."

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.

В аспекті викладеного такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_11 від 17 червня 2020 року, згідно з п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».

Колегія суддів ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому, у розрізі такої думки Великої Палати Верховного Суду, слідчий суддя повинен з`ясувати наведені обставини судом касаційної інстанції, як такі, що підлягають установленню, у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог положень ст.214 КПК, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що зі змісту заяви ОСОБА_7 від 02 грудня 2021 року не встановлено вагомих обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, слушними є посилання в апеляційній скарзі стосовно помилковості висновку слідчого судді про те, що положення ст.366-2 КК не мають зворотної дії в часі і не охоплює відомості, що містяться в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених ЗУ «Про запобігання корупції», поданих у вересні 2021 року за 2018-2019 роки, оскільки на час звернення особою із заявою 02 грудня 2021 року вже діяли положення ст.366-2 КК, проте враховуючи вищезазначену встановлену відсутність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що зазначені порушення в даному випадку не є істотними, оскільки не впливають на правильність та обґрунтованість судового рішення.

Також в апеляційній скарзі містяться інші аргументи адвоката ОСОБА_7 , які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги процесуального законодавства, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2021 року про відмову в задоволенні скарги залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

______________                        ______________                ______________

ОСОБА_1                 ОСОБА_2                         ОСОБА_3