19.01.2022                                                                                

Справа № 642/2962/20;

1-кп/642/ 228/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю: секретаря ОСОБА_2 , перекладача ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальні акти стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває об`єднане кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 27.01.2021р. ОСОБА_7 , який був підозрюваним за ч.2 ст.190 КК України, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає. При цьому йому визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму.

Судом поставлено на обговорення питання необхідності продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вважав за необхідне продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що стосовно ОСОБА_7 , існують ризики переховуватися від суду, незаконно впливати на недопитаних свідків, або вчинити інший злочин. Обвинувачений він не працює, не має джерел доходу, не має місця реєстрації та міцних соціальних зв`язків, звинувачується у двох епізодах корисливих злочинів, перебував у розшуку. Більш м`які запобіжні заходу не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Обвинувачений та захисники заперечували проти продовження запобіжного заходу, вважали ризики не доведеними, обвинувачення необгрунтованим. ОСОБА_7 тривалий час тримається під вартою, має соціальні зв`язки з братом, не може тиснути на будь-кого, а тому йому можливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

Суд враховує, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 спливає, але судовий розгляд справи не закінчено, а ризики щодо нього, які було встановлені ухвалою слідчого судді від 27.01.2021р. не зникли.

Ухвалою слідчого судді від 27.01.2021р. було встановлено, що ОСОБА_7 не працює, не має постійного джерела доходу, не має місця реєстрації, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому провадженні, а тому може продовжити свою злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, на судові виклики по розгляду обвинувального акту відносно нього за ч. 3 ст. 185 КК України до Ленінського районного суду м. Харкова не з`являвся, переховувався від суду, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Стороною захисту не наведено доказів про зменшення або відсутність зазначених ризиків.

Тому, суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час в повній мірі не зменшились.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, впливати на недопитаних в суді свідків та потерпілих, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити застосування до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк дії ухвали закінчується – 19 березня 2022 р.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення, а обвинуваченим – з дня вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 19.01.2022р.

       Суддя                                 ОСОБА_1