КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року                             2а-5083/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Кожем’яко М.Д.,

за участю:

представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача – Величка Д.В., Литвиненка А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_5 з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0001361701/3/1392, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 133255,95 грн., з яких: 88837,31 грн. – за основним платежем; 44418,64 грн. – штрафні (фінансові) санкції (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.11.2010).

В основу рішення про визначення позивачу податкових зобов’язань податковим органом покладено дані акта перевірки про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачену контрагенту у складі ціни експедиційних послуг, які не підтверджуються товарно-транспортними накладними та не призначаються для використання в господарській діяльності позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов’язання, оскільки включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбання експедиційних (логістичних) послуг, що підтверджені податковими накладними. Як стверджує позивач, суть експедиційних послуг полягає в організації перевезення, в тому числі пошук та підбір перевізників згідно з вимогами замовника. Оскільки в господарських операціях, щодо яких визначено податкові зобов’язання, позивач сам виступав в якості замовника, а перевезення здійснювали інші перевізники, яких підібрано за дорученням позивача іншим експедитором, товарно-транспортні накладні оформлювались між іншими суб’єктами - вантажовідправником та водієм перевізника, тому не всі вони є в наявності у позивача. Крім того, на думку позивача, податковий кредит формується на підставі податкових накладних, а транспортні накладні є первинними обліковими документами і самостійно не утворюють підстав для формування податкового кредиту. Позивач також наголошував на помилковості і безпідставності висновків податкового органу про те, що експедиційні послуги не відносяться до господарської діяльності позивача. Позивач вважає висновки податкового органу помилковими і неправомірними, тому просив суд задовольнити позов та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважають податкове повідомлення-рішення правомірним, просили суд у задоволенні позову відмовити. У судове засідання 29.1.2010 представники відповідача не з’явились, хоча й були повідомлені належним чином, про причини неприбуття суд не повідомили. У зв’язку з цим судовий розгляд справи завершувався за відсутності представників відповідача, оскільки в силу частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття у судове засідання представників суб’єкта владних повноважень, повідомленого належним чином про дату, час та місце судового розгляду, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

ОСОБА_5 має статус фізичної особи – підприємця, зареєстрований 10.08.2004 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області, є платником податку на додану вартість.

Основний вид діяльності позивача – перевезення вантажів автомобільним транспортом. Позивач має ліцензію № 211614 на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом, видану Міністерством транспорту та зв’язку України на підставі рішення від 07.12.2004 № 2304, на строк з 08.12.2004 по 07.12.2009.

У листопаді 2009 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 (акт від 02.11.2009 № 2461/171/1905803517).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», що виявилось у завищені податкового кредиту у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, які не підтверджуються відповідними документами (як пояснили у судовому засіданні представники відповідача – товарно-транспортними накладними), на загальну суму 17291,13 грн., у тому числі: 6519,00 грн. – за жовтень 2007 року; 7971,80 грн. – за листопад 2007 року; 1475,00 грн. – за лютий 2008 року; 1325,33 грн. – за квітень 2008 року;

вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», що виявилось у включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачену при придбанні транспортно-експедиційних послуг, які не призначаються для використання  господарській діяльності, на загальну суму 71546,18 грн., у тому числі: 7716,67 грн. – жовтень 2007 року; 18577,00 грн. – за листопад 2007 року; 7019,17 грн. – за грудень 2007 року; 8750.00 грн. – за січень 2008 року; 5500,00 грн. – за лютий 2008 року; 6075,00 грн. – за березень 2008 року; 8641,67 грн. – за квітень 2008 року; 6358,33 грн. – за травень 2008 року; 2908,34 грн. – за червень 2008 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2009 № 0001361701/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 133255,95 грн., у тому числі: за основним платежем – 88837,31 грн., штрафні (фінансові) санкції – в сумі 44418,64 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до вищестоящих податкових органів в порядку апеляційного узгодження, проте, за результатами розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

У зв’язку із зміною строків сплати визначеного податкового зобов’язання і строків на оскарження прийнятого повідомлення-рішення відповідачем з тих самих підстав приймались нові податкові повідомлення-рішення, внаслідок чого попередні втратили чинність. Так, окрім податкового повідомлення-рішення від 13.11.2009 № 0001361701/0/4594 Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.12.2009 № 0001361701/1/4914, від 02.03.2010 № 0001361701/2/1474, від 13.04.2010 № 0001361701/3/1392. Таким чином, на день судового розгляду чинним залишається податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0001361701/3/1392.

Під час судового розгляду встановлено, що між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Київський картонно-паперовий комбінат» існують договірні відносини щодо транспортно-експедиційного обслуговування, в яких позивач виступає в якості експедитора і зобов’язаний забезпечити організацію перевезень вантажів замовника автомобільним транспортом.

Позивач має власний автомобільний транспорт, на якому здійснює автомобільні перевезення, однак, з метою забезпечення організації автомобільних перевезень на замовлення ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» позивач уклав договір транспортної експедиції від 01.09.2007 з іншим підприємцем - ОСОБА_6, в якому позивач виступає замовником, а ОСОБА_6 – експедитором, який зобов’язаний за винагороду, за дорученням замовника забезпечити організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, у тому числі із залученням інших перевізників.

Податкові зобов’язання визначено позивачу у зв’язку з правовідносинами, що виникли між позивачем та ОСОБА_6 з приводу надання експедиційних послуг.

Як вже зазначалось судом, на думку податкового органу, позивач зависив податковий кредит на загальну суму 17291,13 грн. у зв’язку з тим, що включив до складу кредиту суми податку, сплачені ОСОБА_6, які не підтверджуються товарно-транспортними накладними. Крім того, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в загальному розмірі 71546,18 грн., сплачені ОСОБА_6 за транспортно-експедиційні послуги, які, на думку податкового органу, не пов’язані з господарською діяльністю позивача.

Під час судового розгляду позивач представив суду копії платіжних доручень та квитанцій до прибуткових касових ордерів, на підставі яких він здійснював оплату експедиційних послуг ОСОБА_6, копії актів виконаних робіт на суми сплачених послуг, копії усіх податкових накладних, виданих ОСОБА_6, що включені позивачем до складу податкового кредиту у 2007 та 2008 роках, а також примірники окремих товарно-транспортних накладних.

Внаслідок співставлення сум податку на додану вартість, що міститься у податкових накладних із сумами, включеними до складу податкового кредиту (дані щодо сум податкового кредиту наведені в акті перевірки), суд дійшов висновку, що сплачені позивачем у складі ціни придбання послуг суми податку, що включені ним до складу податкового кредиту, підтверджуються платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткових касових ордерів, податковими деклараціями та актами виконаних робіт.

Щодо наявності товарно-транспортних накладних не до усіх перевезень позивач пояснив, що вони є первинними обліковими і супровідними документами на вантаж, тому оформлюються між відправником вантажу та перевізником. Оскільки позивач є експедитором, який надає посередницькі послуги з організації перевезення, а не перевізником, в нього немає товарно-транспортних накладних щодо усіх перевезень. Факт надання експедиційних послуг підтверджується актами виконаних робіт.

Під час огляду наданих позивачем примірників товарно-транспортних накладних суд встановив, що вони складені між вантажовідправником - ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» та організацією – вантажоодержувачем, а щодо позивача містять відомості як про автопідприємство, підписи позивача на товарно-транспортних накладних відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1,  та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач формував податковий кредит на підставі відповідних податкових накладних, а факт здійснення господарської операції підтверджено також й іншими первинними документами: договорами, платіжними документами та актами виконаних робіт. Відсутність товарно-транспортних накладних у позивача не є обов’язковою умовою оформлення договірних відносин між двома експедиторами і не може призводити до позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у зв’язку зі сплатою податку на додану вартість у складі ціни придбання експедиційних послуг.

Суд також не приймає до уваги твердження податкового органу про те, що плата за експедиційні послуги не пов’язується з господарською діяльністю позивача, адже основним видом діяльності позивача є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а транспортна експедиція, в силу положень частини четвертої статті 308 Господарського кодексу України, є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу.

За таких обставин, висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з неправомірним формуванням податкового кредиту є помилковим, тому податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0001361701/3/1392 підлягає скасуванню, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 13.04.2010 № 0001361701/3/1392, згідно з яким ОСОБА_5 визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 133255,95 грн., з яких: 88837,31 грн. – за основним платежем; 44418,64 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя         Волков А.С.  

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 3 грудня 2010 року.