ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/55/22 Справа № 189/762/20 Суддя у 1-й інстанції - Лукінова К. С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

        головуючого – Пищиди М.М.

        суддів – Ткаченко І.Ю., Макарова М.О.

        за участю секретаря судового засідання – Паромової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності, -

                                В С Т А Н О В И Л А:

       У липні 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності.

       В обґрунтування позову зазначив, що вона з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 24.09.1983 року. За час шлюбу вони з відповідачем надбали нерухоме майно – нежитловий будинок – сільськогосподарську споруду за адресою: АДРЕСА_1 , проте останнім часом з відповідачем почали виникати непорозуміння стосовно даного майна, оскільки відповідач вважає, що придбав це майно за особисті кошти.

       Враховуючи вищевикладене, позивачка, посилаючись на ст.ст. 7, 71, 69, главу 8 СК України просила, з урахуванням уточнень позовних вимог від 06.10.2020 року визнати майно, а саме: сільськогосподарську будівлю – склад, за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 право власності на Ѕ частину сільськогосподарської будівлі - склад, за адресою: АДРЕСА_1 як на частку в спільній сумісній власності; визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 право власності на Ѕ частину сільськогосподарської будівлі - склад, за адресою: АДРЕСА_1 як на частку в спільній сумісній власності.

       Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності — задоволено.

       Визнано майно, а саме: сільськогосподарську будівлю – склад, за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

       Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину сільськогосподарської будівлі - склад, за адресою: АДРЕСА_1 як на частку в спільній сумісній власності.

       Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину сільськогосподарської будівлі - склад, за адресою: АДРЕСА_1 як на частку в спільній сумісній власності.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Синельниківська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити.

       Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу від 24.09.1983 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 24.09.1983 року (а.с. 6).

       Згідно копії технічного паспорту на сільськогосподарську будівлю-склад, що розташована в АДРЕСА_1 , вона складається з сільськогосподарської будівлі-складу, навісів Б-1, В-1, паркану, хвірток № 2,3 та замощення (а.с. 7-9).

       Згідно копії рішення виконавчого комітету Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області «Про уточнення поштової адреси об`єкта нерухомості колишнього КСП «Прогрес», будівлі-складу (колишнього кормоцеху) присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), що було винесене на підставі заяви ОСОБА_2 (а.с. 31, 42).

       Згідно копії акту прийому-передачі майнового паю від 10.01.2005 року в с. Январське, комісія співвласників «Прогрес» передали в рахунок майнового паю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 культиватор, причіп та кормоцех (а.с. 46).

       Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна – відносно майна по АДРЕСА_1 та відносно осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 будь-які обтяження, заборони, арешти та іпотеки не виявлені (а.с. 47-55).

       Згідно отриманої інформації на адвокатський запит, у КСП «Прогрес» відсутні правонаступники (а.с. 56-57,59).

       Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки спірна нежитлова будівля набута сторонами за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

       Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

       Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

       Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

       Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

       Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч.1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

       Згідно із ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

       З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій розташовано сільськогосподарська будівля — склад є комунальною власністю.

       Так, відповідно до листів виконкому Великомихайлівської сільської ради № 627 від 14.06.2021 року та № 937 від 01.09.2021 року встановлено, що спірне нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності (землі запасу), яка не надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

       Також, відповідно до інформації КП “Синельниківське МБТІ” № 118 від 11.06.2021 року реєстраційна справа на об`єкт нерухомості (нежитлові будівлі), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - відсутня.

       Також, відповідно до інформації Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 1004-1.15/1605 від 13.08.2021 року, відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, відсутня інформація з приводу видачі документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта за адресою: АДРЕСА_1

       Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не дослідив наявність правовстановлюючих документів щодо земельної ділянки під нерухомим майном.

       Також, з матеріалів справи не вбачається, що спірне нерухоме майно прийнято до експлуатації, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно.

       Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що спірне нерухоме майно належить на праві власності або іншому речовому праві позивачу або відповідачу.

       Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об`єкти нерухомості за фізичними чи юридичними особами не реєструвалося.

       Суд першої інстанції вищевикладеного не врахував, що призвело до ухвалення помилкового рішення, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

       На підставі ст.141 ЦПК України, з позивача на користь апелянта слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,2 грн.

       На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області — задовольнити.

       Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року — скасувати.

       У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності — відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 261,2 грн.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

       Судді: