Справа № 168/1/22

Провадження № 1-кп/168/18/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

20 січня 2022 року                         смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

           головуючого судді  ОСОБА_1 ,

секретаря с/з  ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора  ОСОБА_3 ,

обвинуваченої  ОСОБА_4 та її захисника- адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого  ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030570000297 від 03 грудня 2021 року відносно

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки

м.Черкаси Черкаської області, зареєстрованої

за адресою

АДРЕСА_1 , фактично

проживаючої в

АДРЕСА_2 , громадянки України, раніше

не судимої, з середньою освітою, непрацюючої,

перебуває в цивільному шлюбі з потерпілим, має на утриманні неповнолітню дочку,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2021 року, близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись по місцю свого постійного проживання в спальній кімнаті житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 на грунті раптово виниклої сварки зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 реалізувала свій злочинний намір. Він був направлений на спричинення тілесних ушкоджень. Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, схопила зі столу кухонний ніж та умисно нанесла потерпілому ОСОБА_6 один удар ножем в область грудної клітки в напрямку спереду до заду, зліва направо, зверху вниз, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження.

       Внаслідок чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани грудної клітки зліва (в 8 міжребер’ї) лівобічного гемотораксу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 201 від 16 грудня 2021 року по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялася, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не оспорює, підтвердила суду, що кримінальне правопорушення нею було вчинено при вищезазначених обставинах. Пояснила, що 03 грудня 2021 року вживали спиртні напої разом із потерпілим. Виникла сварка щодо святкування Нового року. Під час суперечки схопила ніж та нанесла ним один удар потерпілому. Наполягала викликати швидку допомогу, однак потерпілий заперечував. Разом із ним поїхала в лікарню, де його підтримувала.

       Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 в судовому засіданні просила суд обвинувачену ОСОБА_4 суворо не карати. Призначити їй покарання мінімального розміру із застосуванням статей 75, 76 КК України.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 03 грудня 2021 року, близько 15 год. 00 хв. у будинку вживали спиртні напої. Виникла суперечка. Сам був у стані алкогольного сп`яніння. Будь-яких претензій до обвинуваченої немає. Пробачив їй усе. Просить суд звільнити ОСОБА_4 в залі судового засідання і відпустити додому.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 доводиться матеріалами справи. Просив визнати обвинувачену винною та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_4 залишити попередній, а саме тримання під вартою до вступу вироку в законну силу. Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експертів відсутні. Речові докази вирішити в порядку статті 100 КПК України. Арешт на майно скасувати.

Крім визнання вини ОСОБА_4 , її вина підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні об`єктивними доказами.

А саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 грудня 2021 року;

- ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року про накладення арешту на майно;

- висновками експертів № 195 від 06 грудня 2021 року, № 201 від 16 грудня 2021 року;

- консультаційним висновком спеціаліста №23 від 03 грудня 2021 року (стан сп`яніння 0,572 проміле);

- ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2021 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з 03 грудня 2021 року.

       На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження №12021030570000297 від 03 грудня 2021 року, відомостей наданих сторонами у судовому засіданні, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння є доведеною в повному обсязі.

При призначені покарання обвинуваченій суд керується положеннями статті 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, згідно із приписами статті 65ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире її каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на вихованні неповнолітньої дочки.

       Обставини, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та щодо особи, з якою обвинувачена перебуває у сімейних відносинах.

       Так, відповідно до статті 12 КК України злочин, передбачений частиною 1 статті 121ККУкраїни є тяжким.

       Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 є громадянкою України, вчинила кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії тяжких, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаялася у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дочку, потерпілий будь-яких вимог до обвинуваченої не заявляє, просить суд її реально не позбавляти волі, обвинувачена має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статтею 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, пом`якшуючі покарання обставини, обтяжуючі обставини покарання у сукупності із даними, що характеризують особу ОСОБА_4 , її відношення до скоєного злочину, та вважає, що покарання треба визначити в межах санкції частини 1 статті 121КК України у виді позбавлення волі.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

       Так, згідно з роз`ясненнями, які містить пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

       Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Зважаючи на усю сукупність вказаних вище обставин, з урахуванням даних про особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого нею кримінального правопорушення, усвідомлення нею протиправності своїх дій, а також їх наслідки, щире каяття останньої, а також враховуючи позицію сторони обвинувачення та прохання потерпілого про призначення покарання, яке не пов`язане з реальним позбавленням волі, суд приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення контролю за її поведінкою в період іспитового строку, у відповідності до статей  75, 76 КК України, оскільки відповідно до статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженої.

       Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

       Згідно статті 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі звільнення від відбування покарання. Суд враховує прохання потерпілого ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_4 в залі судового засідання та відпустити її додому.

А тому суд висновує про скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою відповідно до ухвали від 06 грудня 2021 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області.

По кримінальному провадженню цивільний позов не заявлено.

Судові витрати та витрати на залучення експертів відсутні.

Кримінальним правопорушенням матеріальних збитків не заподіяно.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами статтей 369-371, 373, 374, 376, 377, 392-395 КПК України,

суд

У Х В А Л И В :

        ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

       На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 3 (три) роки.

       На підставі частин 1, 2 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

       Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_4 .

       Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою відповідно до ухвали від 06 грудня 2021 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області – скасувати.

       Звільнити негайно ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.

У строк відбування покарання у виді позбавлення волі засудженій ОСОБА_4 зарахувати її перебування під вартою з 03 грудня 2021 року по 20 січня 2022 року включно.

       Іспитовий строк ОСОБА_4 відраховувати з моменту проголошення вироку.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року.

       Речові докази: підодіяльник блакитно-білого кольору, який поміщено до картонної коробки, майку чорного (темно-синього) кольору, яку поміщено до паперового конверту, кухонний ніж з рукояткою блакитно-білого кольору, який поміщено до паперового конверту та жіночу кофту білого кольору, з капюшоном та наявним маркуванням «HSMSPORT», зі слідами речовини бурого кольору, які зберігаються у камері речових доказів відділення поліції № 2 (сел.Ратне) Ковельського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області – повернути власникам.

Марлеву серветку зі змивами речовини бурого кольору, яку поміщено до паперового конверту – знищити.

       Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

       Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

       Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.

       Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1