Судове рішення #13362620

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


9 грудня 2010 року                                                                 справа №  2-а-8520/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю

представника позивача:     Воловенко О.,                                                  

відповідача:             не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу


за позовом Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення заборгованості ,


В С Т А Н ОВ И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Васильківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області з адміністративним позовом до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 39601, 03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами планової перевірки за дотриманням суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою  ОСОБА_2 податкового законодавства, встановлено заниження відповідачем чистого доходу, який підлягає оподаткуванню згідно статті 13 Декрету Кабінет Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», податкового зобов’язання з податку на додану вартість, а також встановлено несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість. За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення – рішення, та надіслано відповідачу податкові вимоги. Однак, визначені податковим органом суми податкового зобов’язання та штрафних санкцій, відповідачем у добровільному порядку не сплачені. У зв’язку з цим у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач визнав адміністративний позов в частині нарахування податковим органом штрафних санкцій, донарахування податковим органом податку з доходів фізичних осіб. Відносно визначення податкового зобов’язання у розмірі 22553, 97 грн., відповідач заперечив, та пояснив, що він помилково включив суму податку на додану вартість до складу податкових зобов’язань у грудні 2009 року, в той час як повинен був визначити податкове зобовязання у листопаді 2009 року.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 зареєстрований Васильківською районною державною адміністрації Київської області 27.03.2000, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 2102, як платник податків узятий на облік 12.04.2000 за № 2012.

У червні 2010 року Васильківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків (обов’язкових платежів) ОСОБА_2.

У ході проведення перевірки встановлено порушення встановлено порушення відповідачем вимог:

пункту 4.1 статті 4 підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997  № 168/97 «Про податок на додану вартість» - у зв’язку з чим занижено податок на додану вартість у розмірі 23281, 22 грн.;

статтей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», а саме – підприємцем занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 14619, 13 грн.;

пункту 17.1.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме – несвоєчасне подання декларацій з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 22.06.2010 № 3055/1710/НОМЕР_1.

На підставі акту перевірки від 22.06.2010 № 3055/1710/НОМЕР_1 позивачем, враховуючи приписи підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000      № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачеві визначено відповідачеві суму штрафних санкцій у розмірі 20% та 50% узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою - 384, 65 та 2150, 54 грн., про що прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 0003561720/0 та № 0003551720/0.

Окрім того, на підставі акту перевірки від 22.06.2010 № 3055/1710/НОМЕР_1 позивачем, враховуючи приписи підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачеві визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 2192, 86 грн. та 35261, 83 грн., про що прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.07.2010 № 0000481710/0 та 0000491710/0.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 08.07.2010 та 19.07.2010, про що свідчать копії повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.33, 37).

За твердженням позивача, в адміністративному чи судовому порядку вказані податкові повідомлення – рішення відповідачем не оскаржувались.

Керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ф1» від 05.08.2010 № 1/6 та другу податкову вимогу форми «Ф2» від 09.09.2010 № 2/9 у розмірі 39601, 03 грн. Вказані податкові вимоги були врученні відповідачеві, про що свідчить його підпис на копії корінця вимоги, а також копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38, 40).

Однак, згідно з поясненнями представника позивача відповідачем у добровільному порядку суму заборгованості не сплачено, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі – Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи  з  їх  договірної  (контрактної)  вартості, визначеної  за вільними цінами,  але не нижче за звичайні ціни,  з урахуванням    акцизного    збору,    ввізного     мита,     інших загальнодержавних  податків  та  зборів  (обов'язкових  платежів), згідно із законами України з  питань  оподаткування  (за  винятком податку на додану вартість,  а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається  до  ціни  товарів  (послуг)).  До  складу  договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів,  вартість матеріальних  і  нематеріальних  активів,  що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку  третю  особу  в зв'язку  з  компенсацією  вартості  товарів  (послуг).

Як у бачається з акту перевірки відповідачем в період з жовтня по листопад 2008 року було отримано дохід у розмірі 260002, 39 грн. (в тому числі ПДВ 43333, 73 грн.). Вказана сума була перерахована відповідачеві частинами - по 50% (10.10.2008 та 05.11.2008), що підтверджуються банківськими виписками. Оплату за запчастини згідно рахунку № Т0924/1 у розмірі 130000, 00 грн. відповідачем включено до податкового зобов’язання у жовтні 2008 року, а суму у розмірі 130002, 39 грн., яка перерахована в остаточний розрахунок за запчастини згідно рахунку № Т0924/1, відповідачем до податкового зобов’язання у листопаді 2008 року не включено. Окрім того, суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 не включено до податкового зобов’язання суму ПДВ за відвантаження товарів та надання послуг: 20.02.2009 за послуги згідно акту від 23.07.2008 № 22/07/03 в сумі 5000, 00 грн., в т.ч.  ПДВ –                     833, 33 грн.; 13.04.2009 за послуги згідно акту від 23.07.2008 № 22/07/03 в сумі 2940, 00 грн., в т.ч. ПДВ – 490, 00 грн.; 02.10.2009 згідно рахунку від 01.10.2009 № 1001/8 за запчастини в сумі 1745, 00 грн., в т.ч. ПДВ – 290, 83 грн.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що датою  виникнення  податкових  зобов'язань з поставки товарів   (робіт,   послуг)   вважається  дата,  яка  припадає  на податковий період,  протягом якого відбувається будь-яка з  подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника  податку,  а  при  відсутності  такої  -  дата  інкасації готівкових  коштів у банківській установі,  що обслуговує платника податку; або дата  відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа,  що засвідчує факт виконання робіт  (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Податковий   кредит  звітного періоду  визначається виходячи  із  договірної  (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не  вище  рівня  звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної  ціни  на  такі  товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого  звітного  періоду  у  зв'язку  з:  придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях у межах  господарської  діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням)   основних   фондів (основних  засобів,  у  тому  числі інших необоротних матеріальних активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  в   необоротні капітальні активи), у тому  числі  при  їх  імпорті,  з  метою подальшого використання  у  виробництві  та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних  операцій  у  межах  господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового  кредиту  виникає  незалежно від  того, чи такі  товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції  протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз вказаних норм Закону дає підстави стверджувати, що податковим органом правомірно нараховано відповідачу податкове зобовязання з податку на додану вартість оскільки,  відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки акту перевірки.

Згідно з статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» зокрема, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Частиною першою статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності на підставі пункту 22.10 статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб») передбачено, що з доходів, зазначених у розділі ІV Декрету, податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

Згідно з частиною другою вказаної статті Декрету оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі: декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи.

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

Згідно пункту 7.1 статті 7 Закону України від 22.05.2003 р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15  відсотків від об'єкта оподаткування,  крім  випадків,  визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон України № 2181), податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181 4.2.2. Контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник  податків  не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані  документальних  перевірок   результатів   діяльності платника  податків  свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в)   контролюючий   орган  внаслідок  проведення  камеральної перевірки  виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником   податків   податковій   декларації,  які  призвели  до заниження  або  завищення  суми  податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ визначено, що у разі  визначення  податкового  зобов'язання  контролюючим органом   за  підставами,  зазначеними  у  підпунктах  «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити  нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних  днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків  коли  протягом  такого  строку  такий  платник  податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки,  визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

За твердженням позивача, сума податкового зобов’язання у розмірі 39601, 03 грн. відповідачем у встановлений строк не сплачена, у зв’язку з чим, враховуючи приписи Закону України № 2181-ІІІ, набула статусу податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі коли платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством,  сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначено, що у разі коли платник  податків  не  сплачує  узгоджену суму податкового зобов'язання   протягом граничних строків, визначених цим  Законом,  такий  платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів,  наступних за останнім днем  граничного  строку  сплати   узгодженої суми податкового зобов'язання, - у  розмірі  десяти  відсотків  погашеної  суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці,  що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України вирок кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 3.І.І. пункту 3.1. статті 3 Закону України № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

За поясненнями представника позивача, в адміністративному чи судовому порядку податкові вимоги Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції відповідачем не оскаржувалися. Вони не скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181-ІІІ.

Згідно з частиною першою Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2  на користь державного бюджету податкову заборгованість в сумі 39601 (тридцять дев’ять тисяч шістсот одна) грн. 03 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                   Лисенко В.І.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 14.12.2010

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740

 «14» грудня 2010 року

№2а-8520/10/1070                                                                                          

Васильківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області

вул. Грушевського, 17а, м. Васильків, Київська область, 08600

Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 09.12.2010 в адміністративній справі №2а-8520/10/1070.

Суддя                                                                  Лисенко В.І.

_____________________________________________________________________________

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740

«14» грудня 2010 року

№2а-8520/10/1070                                                                                          

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

АДРЕСА_1, 08654

Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 09.12.2010 в адміністративній справі №2а-8520/10/1070.

Суддя                                                                  Лисенко В.І.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація