Справа № 433/709/20

Провадження № 22-ц/810/962/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року  м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кострицького В.В.,

суддів: Луганської В.М., Назарової М.В.,

за участю секретаря

судового засідання Сінько А.І.,

учасники справи:

позивач – Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма Привілля»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду

за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Суського О.І., в смт. Троїцьке, Луганської області,

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля», до ОСОБА_1 про стягнення збитків,-

в с т а н о в и в

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ПСП «Агрофірма «Привілля», в особі представників позивача адвокатів Усової К.В., Церковної А.О., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення збитків, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Привілля» збитки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) в сумі 98845,12 грн. та збитків, пов`язаних з підготовкою грунту для посівної 2019 року у сумі 36357,20 грн., а також судові витрати в розмірі 7102 грн., які складаються з: витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. та судового збору у сумі 2102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача посилаються на те, що позивач здійснює господарську діяльність щодо землеробства та вирощування сільськогосподарських культур, що є одним з напрямів виробничої діяльності підприємства. З цією метою, ПСП «Агрофірма «Привілля» вже на протязі багатьох років орендує земельні ділянки, які належать по праву власності фізичним особам. Зокрема, в господарській діяльності ПСП «Агрофірма «Привілля» використовується земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 9,2865 га, кадастровий номер: 4425485000:03:001:0076, місце розташування Привільська сільська рада, Троїцький район, Луганська область на підставі договору оренди землі, укладеного 10 жовтня 2013 року з орендодавцем ОСОБА_1 , якому дана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛГ № 038828 від 19.03.2003 р. Позивач та відповідач дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди вищезазначеної земельної ділянки, які визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, щодо об`єкту оренди, строку договору оренди, орендної плати тощо і оформили його у письмовій формі, що відповідає вимогам ст. 14 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до п.3.1 Договору договір оренди укладений на 5 років, що підтверджується копією договору оренди землі.10 жовтня 2013 року згідно акту прийому-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду вона була передана орендодавцем, а орендарем прийнято в строкове платне користування. На підставі зазначеного договору оренди землі у встановленому законом порядку, зареєстровано відповідне право оренди вищезазначеної земельної ділянки за ПСП «Агрофірма «Привілля», що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень БАЕ 144251, індексний номер витягу 38668029 від 07.06.2015, який наданий приватним нотаріусом Сватівського районного нотаріального округу Луганської області Харченко О.Ю. За змістом цього Витягу строк дії права оренди земельної ділянки №670, площею9,2865 га, кадастровий номер: 4425485000:03:001:0076 визначений до 07.06.2022. Вищезазначений договір оренди землі від 10 жовтня 2013 року, який укладений з орендодавцем ОСОБА_1 , є чинним та не припиненим. З урахуванням вищезазначеного строку дії права оренди, як речового права, позивач є орендарем вищезазначеної земельної ділянки, яка належіть на праві власності відповідачу. Незважаючи на це, відповідач ОСОБА_1 , з яким триває конфлікт з приводу користування земельною ділянкою, в порушення норм чинного законодавства Украйни та діючого договору оренди земельної ділянки, яка правомірне перебуває в оренді ПСП «Агрофірма «Привілля», самовільно зайняв орендовану останнім земельну ділянку. Після збирання врожаю 2018 року позивач, як землекористувач, підготував ґрунт під соняшник для посівної компанії 2019 року, проте, у грудні 2019 року з`ясувалось, що вона самовільно, за відсутності правових підстав, зайнята відповідачем, який засіяв цю ділянку кукурудзою, а згодом, у жовтні 2019 року, зібрав урожай цієї культури. За фактом самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем 23.04.2019 позивач звернувся із заявою до Троїцького відділу поліції ГУНП України в Луганській області. В результаті таких самовільних дій відповідача, позивачу завдано збитки у вигляді витрат, які останній поніс у зв`язку з виконанням робіт по підготовці ґрунту для посівної та збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 13 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог ПСП «агрофірма Привілля» відмовлено.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що на підтвердження розміру збитків позивачем надано Звіт про оцінку матеріального збитку, складений ТОВ «АРГУМЕНТ-ЕКСПЕРТ» від 27.06.2019 (т.1 а.с.13-19); розрахунок упущеної вигоди, яка підлягає відшкодуванню, підписаний директором ПСП «Агрофірма «Привілля» та головним бухгалтером підприємства (т. 1а.с.23); звіт про площі та валові збори врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду за 2019 рік (т.1 а.с.149-155); розрахунок суми збитків, підписаний директором ПСП «Агрофірма «Привілля» (т.1 а.с.223-224); копії облікових листів роботи тракториста-машиніста (т.1 а.с.226-229); копію подорожнього листа вантажного автомобіля від 02.08.2018 (т.1 а.с.230); копії видаткових накладних (т.1 а.с.231-233). Водночас акт відповідної комісії, як належний і допустимий доказ, в матеріалах справи відсутній, як і будь-які докази того, що позивач взагалі звертався до такої комісії для визначення розміру збитків. Отже позивачем не доведено належними засобами доказування наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової відповідальності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням ПСП «Агрофірма Привілля» звернулась з апеляційною скаргою до Луганського апеляційного суду, відповідно до якої просить скасувати рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення та задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Привілля» збитки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) в сумі 98845 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень 12 копійок та збитків, пов`язаних з підготовкою ґрунту для посівної 2019 року у сумі 36357 (тридцять шість тисяч триста п`ятдесят сім) гривень 20 копійок, а також судові витрати в сумі 7102 (сім тисяч сто дві) гривні , у тому числі судовий збір — 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник виходив з того, що при прийняті рішення суд першої інстанції вважав, що надані докази позивачем є недопустимими доказами, а допустимим доказом по справі є Акт комісії, створеної відповідно до порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284. Важає надані позивачем докази допустимими, враховуючи наступне - у Троїцькому районі Луганської області ніколи не існувала та не працювала комісія, створена Троїцькою районною державною адміністрацію для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, створена на підставі порядку "Про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам," затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 p. N 284. Вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 p. N 284 регулює відшкодування збитків власникам, у тому числі землекористувачам, але в цьому випадку спір виник саме між власником та законним землекористувачем, а збитки були спричинені саме власником, а не власнику третьою особою, тому вважають, що в цьому випадку акт комісії, створеною Троїцькою райдержадміністрацією не є виключним доказом, який може буте прийнятий судом. Тобто за законом, в даному випадку, такий акт не певним засобом доказування, і обставини можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок недодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про оренду землі» орендар має право на шкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками, зокрема, вважаються доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Позиція інших сторін

13 січня 2022 року на адресу Луганського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 .

Мотивуючи яку відповідач зазначив, що заява ОСОБА_2 про те, що рішення по справі було прийнято без його представника не відповідає матеріалам справи. Його представники заздалегідь були повідомлені про дату і час судових засідань. Акт комісії до суду позивачем не надавався. Його немає в переліку доказів наданих позивачем. Протягом підготовчого засідання та розгляду справи у суді першої інстанції позивач не надав суду інформацію, чому він не звертався у відповідну комісію. У позовній заяві від 18.05.2020 року позивач зазначив, що 10 жовтня 2013 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем-приватним сільськогосподарчим підприємством «Агрофірма «Привілля» в особі Оденчук Д.О. укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарчого призначення № 670 загальною площею 9,29 га (кадастровий номер 4425485000:03:001:0076) на строк 5 (п`ять) років. Це підтверджено позивачем на сторінці 2 його позовної заяви. Цей договір ніколи не був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно . Перед закінченням строку оренди , відповідач письмово повідомив орендаря, що продовжувати договір з ним, або укладати новий відповідач не буде. З лютого 2015 року строк дії зазначеного договору оренди земельної ділянки в 5 років, укладений між відповідачем і ПСП «Агрофірма «Привілля», став не відповідати вимогам Закону України «Про оренду землі» і ПСП «Агрофірма «Привілля» в такій ситуації повинно було укласти з відповідачем додаткову угоду про зміну строку дії договору оренди землі, але цього не було зроблено. 07.06.2015 року в місті Сватове приватний нотаріус Сватівського районного нотаріального округу Луганської області Харченко О.Ю. реєструє договір оренди моєї земельної ділянки з підробленим строком дії з 5 років на 7 років. Тобто вже підроблений договір на думку відповідача. Доданий до позову акт обстеження земельної ділянки №5 від 18.12.2019 року підтверджує факт внесення в Державний реєстр речових прав підробленого договору оренди землі, а саме, в ньому зазначено: «договір складено на 7 років п.3.1 договору». Хоча раніше в позовній заяві позивач стверджує, що договір укладено на 5 років. В тексті договору чорнилом виправлено цифру в п. 3 «строку дії» договору з «5» на « 7». Я не давав своєї згоди на виправлення і в тексті договору немає ніяких застережень щодо цього. Згідно зі ст.47 Закону України «Про нотаріат» для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства ,мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення. (Стаття 47 в редакції Закону № 614-VI від 01.10.2008) На думку відповідача нотаріус Харченко О.Ю. зловжила своїм посадовим становищем і зареєструвала в реєстрі підроблений договір оренди землі. За фактом зловживання нотаріусом Харченко О.Ю. Троїцьким ВП ГУНП проводиться досудове розслідування кримінального провадження №1202013590000027 від 10 вересня 2020 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. Позивач в позовній заяві підтверджує факт реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме підробленого договору оренди моєї земельної ділянки, зазначивши строк дії права оренди до 07.06.2022 , тобто на 7 років від дати реєстрації. На день відкриття провадження по цивільній справі, усі примірники договорів оренди моєї земельної ділянки були вилучені слідчими . 24.07.2019 року слідчий суддя Троїцького районного суду Луганської області Суський О.І. виніс ухвалу по справі №433/1271/19, в якій дозволив слідчим Троїцького відділу поліції ГУНП в Луганській області виїмку оригіналу договору оренди ділянки сільськогосподарчого призначення № 670 загальною площею 9,29 га (кадастровий номер 4425485000:03:001:0076) у директора ПСП «Агрофірма «Привілля» по кримінальній справі №120191130590000087 від 24.04.2019 року. У цій ухвалі зазначено, що потерпілий по справі-директор ПСП «Агрофірма «Привілля» визнає, що мало місце виправлення строку дії договору і хто виправляв, він не пам`ятає. Аналогічні ухвали винесено і про виїмку примірників договорів у мене і приватного нотаріуса Харченко О.Ю. Цю інформацію з ухвалами відповідач надавав суду першої інстанції. В обґрунтування суми позову позивач посилається на завірену адвокатом Церковною А.О. копію аркуша з назвою «розрахунок упущеної вигоди» та копію звіту про оцінку матеріального збитку, який нанесено ПСП «Агрофірма «Привілля» № 3577/06-19 від 27 червня 2019 року Копія аркушу з назвою «розрахунок упущеної вигоди, яка підлягає відшкодуванню» не може бути копією документу, тому що не відповідає національним стандартам України- вимогам ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», бо не містить дати , не містить реєстраційний індекс документа, не містить підписи посадових осіб, не містить відбитку печатки. Також позивач як доказ обґрунтування позову надав до суду копію «Звіту про оцінку матеріального збитку, який нанесено ПСП «Агрофірма «Привілля» № 3577/06-19 від 27 червня 2019 року». Цей звіт зроблено відносно невідомих мені 6 земельних ділянок. Моя земельна ділянка сільськогосподарчого призначення № НОМЕР_1 загальною площею 9,29 га (кадастровий номер 4425485000:03:001:0076) не зазначена у копії звіту. Окрім того, в позовній заяві скаржник заявив, що у грудні 2019 року відповідач засіяв свою ділянку кукурудзою, а в жовтні 2019 року зібрав урожай . В копії акту від 18.12.2019 року про обстеження земельної ділянки зазначені виключно підписи ПСП «Агрофірма Привілля», тобто зацікавлених осіб-підлеглих директора ПСП «Агрофірма «Привілля». Про намір обстеження моєї земельної ділянки 18 грудня 2019 року мене ніхто не повідомляв. У самому акті не заначено наявність на земельній ділянці насаджень, на які посилається позивач у позовній заяві. Також відповідач вважав незаконним посиланням позивача на «орієнтовну суму судових витрат», які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи у сумі 7102 гривень». Будь-яка сума збитків повинна бути точно підтверджена документально , а судові витрати-відповідними платіжними документами. На цю суму позивач документального підтвердження разом з позовною заявою не надав. За таких обставин вважаю апеляційну скаргу необґрунтованою і недоведеною, доводи скаржника не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Виходячи із вищенаведеного, відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги ПСП «Агрофірма «Привілля» , відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Явка сторін

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в судове засідання з`явились. Від сторін надійшли клопотання розглянути справу без їх присутності.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Привілля» укладено договір оренди землі, на підставі якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,29 га, кадастровий номер: 4425485000:03:001:0076, місце розташування Привільська сільська рада, Троїцький район, Луганська область, якому дана земельна ділянка належить на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЛГ № 038828 від 19.03.2003 року (т.1 а.с.11).

Відповідно до п. 3.1 Договору договір оренди укладений на 7 років (т.1 а.с.11).

10 жовтня 2013 року згідно акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду вона була передана орендодавцем, а орендарем прийнято в строкове платне користування (т.1 а.с.20).

07.06.2015 року зареєстровано право оренди вищезазначеної земельної ділянки за ПСП «Агрофірма «Привілля», що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень БАЕ №144251, індексний номер витягу 38668029 від 07.06.2015, згідно якого строк дії Договору становить до 07 червня 2022 року (т.1 а.с.12).

19 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПСП «Агрофірма Привілля» із заявою, в якій повідомив, що строк дії договору складає 5 років та закінчується в червні 2018 року, при цьому, посадові особи ПСП «Агрофірма «Привілля» самовільно змінили строк дії договору на сім років. У зв`язку з чим, просив вирішити питання про розірвання договору та повернення земельної ділянки у власне користування (т.1 а.с. 52).

ПСП «Агрофірма Привілля» в травні 2018 року направила ОСОБА_1 лист №619, в якому повідомила про зміни у законодавстві про мінімальний строк, на який може бути укладений договір оренди землі, терміном у 7 років, які набрали чинності 05 квітня 2015 року, та державну реєстрацію даного Договору 09 червня 2015 року зі строком його дії 7 років. Вказане було обумовлене з ОСОБА_1 , і за спільною домовленістю строк дії договору оренди землі визначено у сім років (т.1 а.с. 53).

За фактом фальсифікації договору оренди відповідач звернувся до Троїцького ВП ГУНП, на підставі чого було відкрито кримінальне провадження №1202013590000027 від 10 вересня 2020 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. На даний час, по вказаному кримінаьному провадженю здійснюється досудове розслідування (т.1 а.с.191).

23.04.2019 року позивач звернувся із заявою до Троїцького відділу поліції ГУНП України в Луганській області за фактом самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, відомості про яке було внесено до ЄРДР 24.04.2019 за №12019130590000087.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження №12019130590000087 від 24 квітня 2019 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України встановлено, що 27 квітня 2020 року вказане кримінальне провадження закрито.

Згідно Звіту про оцінку матеріального збитку, нанесеного ПСП «Агрофірма «Привілля», який зроблений ТОВ «Аргумент - Експерт» від 27 червня 2019 року, розмір матеріального збитку, який нанесено ПСП «Агрофірма Привілля» - орендарю шести земельних ділянок складає 195265,18 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Як вбачається з п. 13.1 Договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передача об`єктів оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Таким чином, виходячи з положень ст. 638 ЦК України, статтею 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У Договорі позивачем та відповідачем передбачена обов`язкова умова набуття ним чинності підписання сторонами та державна реєстрація (п. 13.1).

ПСП «Агрофірма Привілля» виконало передбачений договором та законом обов`язок щодо проведення державної реєстрації права оренди землі 07 червня 2015 року, а тому договір оренди землі від 10 жовтня 2013 року набув чинності саме 07 червня 2015 року.

Отже, строк дії договору оренди землі на момент виникнення спірних правовідносин починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Згідно із ч.1 ст.631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, строк оренди земельної ділянки (існування права оренди земельної ділянки) не може починатися раніше за строк дії договору оренди такої земельної ділянки. Строк дії договору земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року №532/384/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» однією з підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення закріплено у п.11.2.1 Договору оренди землі.

Таким чином, право оренди землі згідно Договору підлягало державній реєстрації, а тому до проведення реєстрації речового права на підставі Договору він не породжував ніяких прав та обов`язків між сторонами, і перебіг строку дії Договору почався з моменту набуття ним чинності, тобто проведення державної реєстрації.

Отже, доводи позивача, щодо початку строку дії Договору саме з дати його підписання 10.10.2013 є помилковими та такими, що суперечать вимогам законодавства.

Крім того, строк дії Договору до «07 червня 2022 року» зазначений у реєстрі відповідною особою, наділеною повноваженнями проводити таку реєстраційну дію. При цьому, посилання відповідача на підроблення Договору шляхом внесення виправлення строку дії Договору, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Відповідач не звернув увагу на те, що приступивши в жовтні 2018 року до обробки спірної земельної ділянки, між сторонами спору існували договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки. Тобто, під час обробки спірної земельної ділянки відповідачем, Договір оренди був чинним, останній, у передбаченому законом порядку його не оспорював.

Таким чином, на час обробітку спірної земельної ділянки відповідачем, між сторонами спору існували договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки.

Вирішуючи питання про відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) та збитків, пов`язаних з підготовкою ґрунту для посівної 2019 року, суд приходить до переконання про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з п. д ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок недодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про оренду землі» орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками, зокрема, вважаються доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в пунктах 12 та 14 постанови від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, які її заподіяли.

Розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 р. № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Відповідно до п.2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому зазначено, що неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Відповідно до пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Згідно з частиною 2 статті 58 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути і підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно розмір збитків землекористувачів за законодавством визначається комісією, створеною райдержадміністрацією, виконавчим комітетом міських рад.

На підтвердження розміру збитків позивачем надано Звіт про оцінку матеріального збитку, складений ТОВ «АРГУМЕНТ-ЕКСПЕРТ» від 27.06.2019 (т.1 а.с.13-19); розрахунок упущеної вигоди, яка підлягає відшкодуванню, підписаний директором ПСП «Агрофірма «Привілля» та головним бухгалтером підприємства (т. 1а.с.23); звіт про площі та валові збори врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду за 2019 рік (т.1 а.с.149-155); розрахунок суми збитків, підписаний директором ПСП «Агрофірма «Привілля» (т.1 а.с.223-224); копії облікових листів роботи тракториста-машиніста (т.1 а.с.226-229); копію подорожнього листа вантажного автомобіля від 02.08.2018 (т.1 а.с.230); копії видаткових накладних (т.1 а.с.231-233).

Водночас акт відповідної комісії, як належний і допустимий доказ, в матеріалах справи відсутній, як і будь-які докази того, що позивач взагалі звертався до такої комісії для визначення розміру збитків.

Доводи апелянта про відсутність у Троїцькому районі Луганської області комісії, створеної Троїцькою районною державною адміністрацію для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, не підтверджені жодними доказами. В справі відсутнє звернення позивача до  державної адміністрації для визначення та відшкодування збитків. Отже позивачем не доведено належними засобами доказування наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової відповідальності.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, щодо висновку про необґрунтованість позовних вимог, що має наслідком відмову в їх задоволенні.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367,п.1ч.1ст.374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» залишити без задоволення.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 13 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено  20 січня 2022 року.

Головуючий  В.В. Кострицький

Судді В.М. Луганська

М.В. Назарова