Справа № 2-а-203/2011 р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                               04 лютого 2011 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий – суддя  Трінька О.В.,  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення  недоплаченої соціальної допомоги, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду із позовною заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення  з відповідача недоплаченої соціальної допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач будучи громадянином України та народившись у 1945 р., відноситься до категорії дітей війни, а тому у відповідності зі                     ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач ніяких доплат до пенсії не виплачує, в зв’язку з чим позивач просить поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену соціальну допомогу з09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року щомісячно.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з’явились, надавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в зв’язку з чим судовий розгляд справи у відповідності зі ст. 122 ч. 4 КАС здійснюється в порядку письмового провадження.

У заяві представник відповідача позов не визнав.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 99 ч.2 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 100 ч.1 КАС якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

В  заяві позивач стверджує, що про порушення його права на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком він дізнався із засобів масової інформації у  грудні  2010 р.

 Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи стан здоров’я позивача, через його похилий вік, його матеріальне становище, його юридичну необізнаність, суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду він пропустив з поважних причин, що є підставою для його поновлення згідно зі ст. 102 КАС.

Вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги наступне.

У відповідності зі ст. 1 Закону «Про соціальний захист дітей війни»  дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

В судовому засіданні встановлено, що, ОСОБА_1 , народилась                                          у 1945 р., є громадянином України, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька, отримує пенсію за віком, тому на неї у відповідності із Законом «Про соціальний захист дітей війни» розповсюджується правовий статус дітей війни.

У відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  ( в редакції Закону від 18 листопада 2004 р., оскільки т екст ст. 6 в редакції Закону від 28 грудня 2007 р.  визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 р.), який

набрав чинності з 1 січня 2006 р., дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 7 того ж Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до положень ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –                          20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дають Закони «Про прожитковий мінімум» від   15 липня 1999 р., «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від  5 жовтня 2000 р.

У відповідності зі ст. 1 Закону «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність.

Згідно зі ст. 2 того ж Закону прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком, який у відповідності зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 4 ч. 3 Закону «Про прожитковий мінімум» що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік та публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

В судовому засіданні встановлено, що ст. 77 Закону «Про   Державний   бюджет   України   на  2006  рік»  від 20 грудня 2005 р.  зупинено на 2006 р. дію ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», що є підставою для відмови у задоволені позову в частини виплати підвищеної пенсії за 2006 р.

При цьому суд приймає до уваги, що положення зазначеної вище норми закону не скасовано та неконституційними не визнано.

В судовому засіданні, також  встановлено, що ст. 71 Закону «Про   Державний   бюджет   України   на  2007  рік»  від 19 грудня 2006 р.  зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», але р ішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. ця норма визнана неконституційною.

Оскільки у відповідності із ст. 152 ч.2 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, дію ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» відновлено з 9 липня 2007 р.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог в частині виплати підвищеної пенсії за період з 9 липня до 31 грудня 2007 р.

При визначенні розміру доплати до пенсії за віком необхідно прийняти до уваги наступне.

У відповідності зі ст. 62 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік»                   від 19 грудня 2006 р.  прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, визначено у розмірі 380 грн. з 1 січня 2007 р., 387 грн. – з 1 квітня 2007 р., 395 грн. – з 1 жовтня 2007 р.

Законом «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 15 березня 2007 р. внесено зміни у ст. 62 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно яким прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, затверджено у розмірі 380 грн. з 1 січня 2007 р., 406 грн. – з 1 квітня 2007 р., 411 грн. –  з 1 жовтня 2007 р.

Такі ж розміри прожиткового мінімуму зазначені позивачем у позовній заяві, що впливає на визначення розміру соціальної допомоги.

Разом з тим, ст. 7 Закону «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 15 березня 2007 р. встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  з 1 квітня та  з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Із урахуванням зазначених положень розмір доплати до пенсії за віком необхідно визначати, виходячи із наступних сум: з 9 липня 2007 р. – 410 грн. 06 коп. (406 х 101 : 100),                з 1 жовтня 2007 р. до 31 грудня 2007 р. – 415 грн. 11 коп. (411 х 101 : 100)

В судовому засіданні встановлено, що Законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. текст ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, якою виключено положення про підвищення дітям війни пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р.  це положення вказаного Закону визнано неконституційним, тому дію ст. 6   Закону «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 р.) відновлено з 22 травня 2008 р.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог в частині виплати підвищеної пенсії з 22 травня 2008 р.

Таким чином, позовні вимоги  позивача, підлягають задоволенню за період  з 9 липня  до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. щомісячно.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог щомісячно, суд враховує, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією України, не може бути скасовано чи звужено. Правовою гарантією забезпечення державою права на пенсійне забезпечення є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України,  ст. 8 КАС.

У відповідності зі ст. 11 ч. 2 КАС суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Посилання представника відповідача на відсутність та суперечливість законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

При цьому судом приймається до уваги, що у відповідності зі ст. 8 ч.4 КАС відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, забороняється; а згідно зі ст. 9 ч.7 КАС у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини,  суд  застосовує  закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

  Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим, у відповідності до ст. 94 КАС України, звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

   На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 9, 11, 159–163 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1   задовольнити.

Поновити ОСОБА_1   пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Визнати протиправною несплату Управлінням Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька  ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня 2007 р. до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. щомісячно.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі                           м. Донецька нарахувати та виплатити ОСОБА_1   щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня 2007 р. до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. щомісячно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 ч.1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статі 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

           Суддя                                                                           О.В. Трінька