Справа № 2-1282/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2009 p. м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенко С. В.

при секретарі Маршалюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, про визнання права власності за померлим чоловіком, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Солом’янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, про визнання права власності на 1/6 частину приміщення, яке значиться під літерою «В» на генеральному плані нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за померлим чоловіком позивачці - ОСОБА_3.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, її чоловік та відповідач є сторонами у мирової угоді, яка була затверджена ухвалою від 26.06.02 року Солом’янського районного суду м. Києва по справі № 2-982. Відповідно до умов пункту 8 зазначеної мирової угоди, відповідач прийняв на себе зобов’язання передати у власність чоловіку позивача -ОСОБА_3 - 1/6 частину нежитлового приміщення за літерою «В» за адресою: АДРЕСА_1 На виконання зазначених зобов’язань відповідач 5 липня 2002 року передав ОСОБА_3 ключі від вказаного приміщення, що підтверджується відповідною розпискою, копію якої містять матеріали справи. Позивач стверджує, що у такий спосіб відповідач фактично передав ОСОБА_3 у власність приміщення, але, з поважних причин - постійну хворобу ОСОБА_3 та оскарження з боку ОСОБА_2 дій у виконавчому провадженні, у якому ОСОБА_3 був стягувачем, а ОСОБА_2 -боржником, - чоловік позивача не оформив право власності на зазначене приміщення. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, після нього залишилося спадкове майно, прийняти яке у встановленому законом порядку позивач не змогла, оскільки право власності на 1/6 частину приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не було визнано за спадкодавцем. У зв’язку із викладеними обставинами позивач вважає, що її право спадкоємця порушується та просить суд визнати право власності за померлим.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, оскільки вважає його необгрунтованим. Заперечуючи проти позову зазначив, що: позивач не привела правових підстав визнання права власності за померлим чоловіком, не надала доказів виконання умов мирової угоди стосовно об’єкту нерухомості, право власності у ОСОБА_3 на приміщення, відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України, не виникло, Рішення Солом’янського районного суду м. Києва по справі № 2-1059/2007 від 06.06.07 p. про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її позову про визнання за нею права власності на спірне приміщення в порядку спадкування набуло чинності, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник 3-ї особи проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав: померлий ОСОБА_3 на даний час не може виступати суб’єктом права власності з врахуванням положень ст. ст. 25, 49 ЦК України, положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-IV від 01.07.04р. та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02 р. ОСОБА_3 із заявою про реєстрацію прав власника на майно не звертався, БТІ жодним чином не порушило інтересів та прав позивача, позивачем не надано матеріалів технічної інвентаризації на приміщення під літерою «В» за адресою: АДРЕСА_1 провести реєстрацію права власності на 1/6 частину зазначеної будівлі неможливо.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідач ОСОБА_2 є власником нежилої будівлі площею 28, 9 кв. м, що значиться під літерою «В» та складає 9/100 частин від приміщень будівель продовольчого магазину загальною площею 307, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому нотаріусом 9-ї державної нотаріальної контори 12.09.1996 р. № 1-2162.

Позивач стверджує, що на виконання відповідачем умов пункту 8 мирової угоди, затвердженої 26.06.02 р. ухвалою Солом’янського районного суду по справі № 2-983, щодо передачі у власність ОСОБА_3 1/6 частини приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 05.07.02 р. передав фактично приміщення чоловіку позивача. Саме ці обставини позивач вважає підставами для визнання за померлим ОСОБА_3 права власності на 1/6 частину зазначеної нежилої будівлі, посилаючись на положення статті 328 та частини 1 статті 334 ЦК України.

Матеріали справи містять ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 26.06.02 р. по справі № 2-983 (а.с. 8), що набрала законної сили. Окремим пунктом мирової угоди, що затверджено вказаною ухвалою суду, був чітко визначений порядок передачі 1/6 частини спірного приміщення у власність - оформлення нотаріально посвідченої угоди -відчуження об’єкту ОСОБА_2 Матеріалами справи підтверджується та сторонами у справі не заперечується, що договору на виконання умов мирової угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено не було, із відповідною заявою про реєстрацію прав власника на 1/6 частину будівлі за літерою «В» за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 до БТІ не звертався.

05.01.05 р. ОСОБА_3 помер, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 6).

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва у справі № 2-1059/2007 від 06.06.07р. (а.с. 54-55) встановлено, що зобов’язання ОСОБА_2 щодо передачі у власність ОСОБА_3 вказаного приміщення за життя останнього виконано не було, право власності у ОСОБА_3 на спірне приміщення не виникло, тому відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне приміщення в порядку спадкування за законом. Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначені обставини справи, які встановлені рішенням суду у цивільній справі № 2-1059/2007, не заперечуються сторонами. З врахуванням викладеного, не мають значення причини, з яких ОСОБА_3 на час життя не реалізував свої права, тому судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача щодо витребування з медичних закладів довідок про стан здоров’я вже померлої особи.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1.   1)     визнання права;

2.   2)     визнання правочину недійсним;

3.   3)     припинення дії, яка порушує право;

4.   4)     відновлення становища, яке існувало до порушення;

5.   5)     примусове виконання обов’язку в натурі;

6.   6)     зміна правовідносин;

7.   7)     припинення правовідносин;

8.   8)     відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9.   9)     відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10.   10)     визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлено договором або законом.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючі правосуддя, суд захищає прав, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Жодна з норм діючого законодавства України не передбачає підстав набуття та порядку реєстрації прав власника на об’єкти нерухомості за померлою особою.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач реалізувала право на захист неодноразово у той спосіб, що передбачений діючим законодавством.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 06.06.07 р. у справі № 2-1059/2007 позивачу відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на 1/6 частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 в м. Києві, в порядку спадкування.

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 28.01.08 р. залишено без розгляду заяву ОСОБА_1, зацікавлені особи: ОСОБА_4, ВДВС Солом’янського РУЮ м. Києва, про заміну сторони виконавчого провадження.

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права власності за померлим чоловіком, але такий спосіб захисту не передбачений законом, оскільки позовні вимоги по суті є спробою позивача в інший спосіб визнати право власності в порядку спадкування за померлим чоловіком.

З таких обставин суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 16, 25, 49, 334 Цивільного кодексу України, статтями 57-60, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.