Справа №2-а-354/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 року Суддя Кагарлицького районного суду Київської області   Шевченко І.І.,  розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Кагарлик адміністративну справу за  позовом   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України  в Кагарлицькому  районі про визнання незаконними дій та  зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

позивач   ОСОБА_1   звернулася  в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсії та за проживання на забрудненій території як непрацюючому пенсіонеру, виплату яких передбачено ст.ст. 39, 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка діяла станом на час звернення із позовом (далі – Закон №796), яким передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, проводиться щомісячна доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Крім того, позивач – ОСОБА_1– є інвалідом ІІ групи , захворювання якої  пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС, та отримує державну та додаткову пенсії, виплата яких передбачена ст.ст. 50 та 54 Закону № 796. Вона  зазначила, що розміри призначених і виплачуваних їй  пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом та на відмову УПФУ Кагарлицького району привести їх у відповідність з вимогами Закону, просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його усунути зазначені порушення, здійснивши відповідний перерахунок і виплату по ст.. ст.. 54 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 квітня 2010 року, а по ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 травня 2008 р. та в подальшому виплачувати щомісячно пенсію згідно Законів України.   

Представник відповідача подала до суду заперечення, в якому позов   ОСОБА_1 не визнала та просила її позов залишити без задоволення з наступних підстав.  Управлінням Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі щомісячну доплату виплачують в тому обсязі, які були виділені Головному Управлінню для даної виплати. Позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, захворювання якої пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", на теперішній час перебуває на обліку як пенсіонер по інвалідності. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» : «Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України».  Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» інвалідам ІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується додаткова пенсія встановлена в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, вони виконують лише делеговані повноваження з питань соціального захисту і до їх компетенції не входить прийняття рішення по визначенню розмірів доплат і компенсацій, тому дані виплати здійснюються в межах коштів виділених Кабінетом Міністрів України. Щодо застосування статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то згідно з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, схваленою постановою Верховної Ради України від 11.10.95 р., враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, Кабінет Міністрів України постановою № 836 від 26.07.1996 р. громадянам, які проживають посиленого радіологічного контролю, встановив доплату в розмірі 520000 карбованців (5,20 грн.). Звертають увагу суду, що у своєму позові позивач просить провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 57 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, З, 4. Оскільки Позивач являється потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, то права на призначення щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 51 не має.   Виходячи  із вищевикладеного, підстав для перерахунку основної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - немає, тому що розмір та суми цих виплат встановлені на 2009 - 2010 роки Законами України "Про державний бюджет України» на відповідні роки. Вимоги позивача про зобов'язання проводити щомісячну виплату підвищень та додаткової пенсії, перераховуючи в залежності від зміни розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком не може бути задоволена на майбутнє, оскільки це буде перешкоджати законодавчій роботі над Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому вважає, що в задоволенні позовних вимогах позивачу необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.    

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.  

Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області  від  15 січня 2011 року  вимоги позивача  ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » в частині вимог за період з 22.05.2008 року по 12.07.2010  року включно, залишені без розгляду на підставі ст. 100 КАС України.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивач ОСОБА_1  є особою, що віднесена до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серія А № НОМЕР_1  від 15.04.2010 р. та є інвалідом другої  групи , захворювання якого пов’язано з наслідками аварії на ЧАЕС.   

Статтею 49 Закону України № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі - 8 мінімальних пенсій за віком .   

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам ІІ групи  віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком . Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.   

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” (далі - Закон № 1058-ІV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” розміру, що становить 19 грн. 91коп.    

    Згідно ч. 1 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються  Кабінетом міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.   

У відповідності до ст. 71 Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.   

    Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.     Згідно ст. 92 п. 6 ч. 1 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.   

    Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796. Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.   

    Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Враховуючи визнання Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 11--п 2008 неконституційними положень пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів», якими з 01.01.2008р. були внесені зміни, зокрема, до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на які саме зробило посилання Управління ПФУ в Кагарлицькому районі при прийнятті рішення щодо відмови Позивачу в перерахунку пенсії, Відповідач повинен був взяти до відома, що з 22 травня 2008 року вищезазначені положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів» втративши юридичну силу не можуть мати інших правових наслідків.   

    Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над  законними актами, при визначенні розміру пенсій позивачу  застосуванню підлягають частина перша    статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України №    654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».   

Зі змісту положень статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час «визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу  їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.   

Так, згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.   

З огляду на викладене суд вважає, що не взяття до уваги положень частини третьої статті 28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний    розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті,    застосовується    виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки    наявність    такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не    є    підставою для відмови    в реалізації позивачу  конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

    Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року,    у    разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   

Аналіз зазначеної норми, яка    є    імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку    пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.   

     Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Таким чином,  новий  мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.   

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує    принцип верховенства права    з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.   

З достовірністю встановлено, що згідно позивач ОСОБА_1     є постраждалою  внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії та постійно проживає у  с. Горохове Кагарлицького району Київської області , яке віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю, про що свідчать надана позивачем довідка Горохівської сільської ради Кагарлицького району Київської області .  

Відповідно до ст. 39 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату, при цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, згідно ч.4 ст.48 даного Закону.  

Розмір мінімальної заробітної плати з 2004 року згідно з п. п. 5-2 п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України (Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ) визначається законами про Державний бюджет на відповідний рік.  

Закони України «Про Державний бюджет» на відповідний рік до 2006 року не містили обмежень щодо застосування ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині здійснення доплат до пенсій непрацюючим пенсіонерам у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, на 2006 рік – п. 37 ст.77 Закону України від 20.12.2005 р. № 3235-ІУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» та на 2007 рік п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було зупинено дію соціальних гарантій.  

Згідно ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються  Кабінетом міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.  

У відповідності до ст. 71 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

    Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.      

Згідно ст. 92 п. 6 ч. 1 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.  

    Отже, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому суд вважає, що підлягає застосуванню вимога ст. 39 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який передбачає щомісячну доплату в розмірі мінімальної заробітної плати.  

    Крім того, слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір доплат і компенсацій протягом тривалих років не змінювався не зважаючи на постійне підвищення мінімальної зарплати і не відповідає розміру встановленим іншими законами. Також Закони України «Про розмір мінімальної заробітної плати» не містили обмежень до застосування ст. 39 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Враховуючи наведене та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування / перерахування та виплату належних сум відповідно до закону.    

    Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності  невиплати позивачу доплат до пенсії згідно ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

З огляду на викладене дії управління ПФУ в Кагарлицькому районі Київської області щодо невиплати позивачу  доплат до пенсії, передбачених ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає неправомірними.  

Таким чином, суд вважає, що  відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу   ОСОБА_1  підвищену пенсію у розмірах, яка передбачена ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.07.2010 року по  28.01.2010 року  з урахуванням  проведених  виплат за ці періоди.

Окрім того,  суд вважає, що  відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1  державну пенсію , яка передбачена ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 13.07.2010 року по  28.01.2010 року  з урахуванням  проведених  виплат за ці періоди.

Стосовно позовних вимог позивача ОСОБА_1 стосовно додаткової пенсії по ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то в цій частині суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги, оскільки статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, З, 4, так як позивач являється потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, то права на призначення щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 51 не має.

На думку суду, необхідно відмовити у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача у проведенні подальшого перерахунку пенсії у разі підвищення прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, оскільки відповідно до ч.1 ст.2  КАС  завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій  на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача у майбутньому.  

Сторони  звільнити від сплати судових витрат.   

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 р», ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України  в Кагарлицькому  районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок призначеної основної пенсії і доплати до пенсії за проживання як непрацюючому пенсіонеру - задовольнити частково.

        Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі по відмові здійснити перерахунок та виплату пенсій ОСОБА_1 , у відповідності до ст. ст. 39, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13 липня 2010 - неправомірними.

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі провести перерахунок та  виплату ОСОБА_1  як непрацюючому пенсіонеру ,що проживає  на території зони  посиленого радіоекологічного контролю  щомісячної  доплати до пенсії  відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період  з 13.07.2010 року по 28.01.2011 року  із розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого   Законами  України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» з урахуванням раніше  проведених виплат  за цей період.      

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі провести перерахунок та  виплату ОСОБА_1  щомісячної державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  за період з 13.07.2010 року по 28.01.2011 року   в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати, з урахуванням раніше  проведених виплат  за цей період.      

В решті позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.      

Сторони звільнити від сплати судового збору .

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому  районі Київської області негайно виконати постанову суду.  

Апеляційна скарга на постанову Кагарлицького районного суду Київської області  подається протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови.

Оскарження постанови в апеляційному порядку не зупиняє її виконання.  

    Суддя                                   І.І. Шевченко