Головуючий суду 1 інстанції - Москаленгко В.В.  

                             Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 425/3217/21

Провадження № 22-ц/810/979/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року                                         м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Назарової М.В., Кострицького В.В.

за участю секретаря – Кузьменко А.О.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьк

апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 жовтня 2021 року, постановлену судом у складі судді Москаленко В.В.,

за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що позивач звернувся з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики в загальній сумі 65912, 2 доларів США. Зобов`язання за договором позики відповідачі не виконали, що на його думку свідчить про небажання виконувати своїх зобов`язань, вважає, що відповідачі мають можливість вчинити дії щодо продажу свого нерухомого майна, що унеможливить в майбутньому виконання рішення суду про задоволення позову. Зазначивши, що на цей час відповідачами вже відчужена автозаправна станція. Відповідачем ОСОБА_2 в період з 07 вересня 2021 року по 11 жовтня 2021 року відчужена частка у статутному капіталі ТОВ «ТД Марічка».

Позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачам нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; будинок АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 жовтня 2021 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; на будинок АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки вважає, що ухвала винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції на момент розгляду заяви про забезпечення позову не перевірив вартість майна, на яке відповідач просить накласти арешт, оскільки згідно звіту про оцінку нерухомого майна від 08 листопада 2021 року ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 473,60 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 складає 2 744 300,00 грн, що в еквіваленті на долари США станом на 21 листопада 2021 року складає 71 626 доларів США, що перевищує суму заборгованості, тому забезпечення позову шляхом накладення арешту лише на вказаний житловий будинок, на думку позивача було б достатньо.

Відповідачка вказує на те, що обраний позивачем вид забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами.

Зазначає, що оскаржувана ухвала суду є невмотивованою, внаслідок чого, нез`ясованим є факт існування спору між сторонами та не визначено обсяг позовних вимог та обставин стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4 , просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 , а ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 жовтня 2021 року без змін, посилаючись на те, що в апеляційній скарзі скаржник не зазначає про існуючі чи такі, що можуть настати негативні наслідки накладення арешту на об`єкти нерухомого майна. Звертає увагу, що звіт про оцінку житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 не містить жодного фото будинку, а вказана вартість даного будинку на платформі онлайн-оголошень є меншою за зазначену у даному звіті.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_4 , ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнали, вважають, що відсутні підстави для скасування ухвали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є стягнення з відповідачів боргу, тому дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду не в повній мірі відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є  накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, у заяві зазначив, що звернувся до відповідачів з позовом про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 65 912, 2 доларів США.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказував на те, що відповідачі можуть відчужити належне їм на праві власності майно, що унеможливить виконання рішення суду.

Задоволення заяви про забезпечення позову є необхідним заходом, який має тривати до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка  звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Формулюючи висновок про необхідність вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідачів, яке зазначив позивач у заяві про забезпечення позову не перевірив вартості майна на яке просив позивач накласти арешт та чи співвідносяться вимоги заяви про забезпечення позову із порушеним правом, за захистом якого звернувся позивач, а також предметом позову. 

Скаржником до апеляційної скарги додано звіт про оцінку нерухомого майна житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 08 листопада 2021 року, який досліджено судом апеляційної інстанції.

Згідно вказаного звіту ринкова вартість вказаного вище будинку складає 2 744 300, 00 грн, що перевищує ціну позову.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення про вжиття заходів забезпечення позову, яке не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки застосовані заходи не співвідносяться із порушеним правом, за захистом якого звернувся позивач, а також предметом позову.  

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина друга статті ст.376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм процесуального права, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_3 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , на квартиру АДРЕСА_3 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_3 відмовити.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі судові рішення з процесуального питання підлягають скасуванню, а розгляд справи по суті ще не завершений, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст.259, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376,  ст. 384 ЦПК України,  Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 жовтня 2021 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , на квартиру АДРЕСА_3 скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4 , про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , на квартиру АДРЕСА_3 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_3 відмовити.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 17 січня 2022 року.

Головуючий                                                                                    В.М. Луганська

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова