ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/531/22 Справа № 175/3125/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року                                                                м. Дніпро

       Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

       головуючого судді:                         ОСОБА_2 ,

       суддів:                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

       за участю:

       секретаря — ОСОБА_5 ,

       обвинуваченого — ОСОБА_6 ,

       захисника — ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 262 КК України,

В с т а н о в и л а:

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 лютого 2022 року включно.

       Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши обставини провадження та дані про особу обвинуваченого посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти.

       В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

       Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат посилається на порушення вимог кримінального процесуального закону. Захисник зазначає, що клопотання прокурора не відповідало вимогам ст. 184 КПК України та не було надано стороні захисту з всіма зазначеними у ньому додатками. Поряд із цим, адвокат вказує на тривале перебування обвинуваченого під вартою та порушення розумних строків судового розгляду. Захисник зазначає, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду з серпня 2019 року та з цього часу не досліджено жодного доказу та не допитано жодного свідка. Також адвокат звертає увагу на те, що окрім обвинувального акта немає інших доказів причетності обвинуваченого до злочинів. На переконання захисника, судом не надано належної оцінки міцності соціальних зв`язків обвинуваченого, який має на утриманні дружину та двох дітей, позитивно характеризується, до затримання був працевлаштований, раніше не судимий. Не було судом враховано й стан здоров`я обвинуваченого, який має хронічні захворювання, що наразі загострились, та лікування яких неможливе в умовах тримання під вартою. Окрім цього, захисник вважає недоведеними встановлені судом ризики та вважає, що сама лише тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 не може свідчити про їх існування.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

       Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 22 грудня 2021 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.

Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_6 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу останнього та відповідно наявність передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та захисником не наведені.

       Твердження захисника обвинуваченого про недоведеність встановлених судом ризиків не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , обставини провадження та покарання, яке загрожує останньому, беззаперечно вказує на їх існування.

       Доводи захисника про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, який унеможливлює його тримання під вартою, суд не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються жодними доказами.

       Не заслуговують на увагу й доводи захисту про відсутність доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення злочинів, оскільки ці обставини перевіряються судом під час ухвалення остаточного рішення.

       Як вбачається із матеріалів справи, питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було вирішено під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

       Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.

       При цьому, колегія суддів хоча і погоджується з необхідністю подальшого тримання під вартою ОСОБА_6 , проте звертає увагу суду першої інстанції на тривалий строк ув`язнення останнього.

       З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

       Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

       Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 262 КК України, залишити без змін.

       Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

       Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4