КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а-1993/07
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2007 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Бараненка І.І.
Бєлової Л.В.
при секретарі Мальцевій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на постанову Шевченківського районного суду міста Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, третя особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.03.2007 року позов задоволено. Суд постановив поновити позивача на посаді та стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу. Своє рішення суд мотивував тим, що факт інвалідності працівника не є підставою для розірвання трудового договору, оскільки відповідач не довів, що внаслідок стану здоров'я ОСОБА_1 не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов'язки чи їх виконання йому протипоказане за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує.
На вказану постанову Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) подала апеляційну скаргу, в якій просила зазначене рішення скасувати та ухвалите нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову. На обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на те, що висновок МСЕК про безстрокову непридатність до професійної праці свідчить про відсутність законних підстав для перебування позивача на державній службі.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що при прийнятті на роботу він повідомив відповідачу, що є ліквідатором аварії на ЧАЕС в 1986р. 1 категорії. На протязі всього часу роботи він не мав жодного дорікання від керівництва щодо невиконання посадових обов'язків. За станом здоров»я він може виконувати надану йому роботу, а тому вважає, що з роботи його звільнили незаконно.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу кадрів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з листопада 2002 р. В березні 2004 р. він був звільнений з роботи. Рішенням суду ОСОБА_1 був поновлений на роботі, про що 12.07.2006 р. був виданий відповідний наказ. Однак, в цей же день наказом № 194-к ОСОБА_1 знову був звільнений з роботи згідно п.2 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до вказаної норми закону звільнення з роботи можливе в разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров»я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Не дивлячись на те, що в наказі не було вказано, за якої з цих підстав ОСОБА_1 був звільнений з роботи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач був звільнений з роботи через виявлену невідповідності займаній посаді внаслідок стану здоров»я, який перешкоджає продовженню виконуваної ним роботи.
Задовольняючи позов, суду першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів щодо неможливості належного виконання ОСОБА_1 покладених на нього трудових обов'язків внаслідок стану свого здоров'я, оскільки саме лише визнання його інвалідом 2 групи не може бути підставою для звільнення з роботи.
З приєднаної до справи довідки МСЕК вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з 01.05.2001 р. і його захворювання пов»язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У висновку про умови та характер праці зазначено, що до регулярної професійної праці він не придатний (а.с.9).
На запит суду голова Київської спеціалізованої радіологічної МСЕК повідомив, що вказаний висновок МСЕК не передбачає, що ОСОБА_1 нездатний до трудової діяльності. Він може працювати у спеціально створених умовах (обмеження відряджень, значних фізичних навантажень, не можливість працювати у нічну зміну тощо) (а.с.111). Посада начальника відділу кадрів, яку на час звільнення обіймав позивач, вказаним обмеженням відповідає.
На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні апеляційної скарги Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відмовити, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий суддя:
Судді: