справа № 399/460/20

провадження № 1-кп/399/4/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       14 січня 2022 року смт Онуріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Онуфріївка кримінальне провадження №12020120100000006 від 04.01.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Якимово В.Багачанського району Полтавської області, освіта професійно-технічна, спеціальність електрозварювальник, неодружений, розлучений, офіційно непрацюючий, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, місце проживання  АДРЕСА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , раніше судимого 1) 24.02.2012 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 70, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України до позбавлення волі строком на 5 років; 2) 25.06.2018 року Семенівським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинувачено, адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

ОСОБА_3 , вчинив корисливе кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Приблизно на початку січня 2020 року, близько о 01:00 годині, ОСОБА_3 перебував на вулиці Поштовій в сел. Онуфріївка Онуфріївського району Кіровоградської області, де у нього виник умисел на таємне викрадення майна із господарчої будівлі по АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_6 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , скориставшись тим, що його дії непомітні потерпілому та іншим особам, переліз через паркан, який огороджує подвір`я домоволодіння та який був зачинений на запираючий пристрій, пішов до господарчої будівлі, де через отвір в даху проник до господарчої будівлі ОСОБА_6 , яка являється забезпеченою від стороннього доступу будівлею, призначеною для зберігання матеріальних цінностей власником.

З приміщення господарської будівлі ОСОБА_3 таємно викрав належні ОСОБА_6 одну болгарку чорно – червоного кольору марки "ИЖ-МАШ" моделі "SU – 1000" з шліфувальним колом на ній, вартістю з урахуванням зносу 493 гривні 91 копійка та один перфоратор темно – зеленого кольору марки "Waler", вартістю з урахуванням зносу 966 гривень 67 копійок. Після чого з викраденим зник з місця вчинення злочину та розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1460 гривень 58 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 , повторно таємно викравши чуже майно з проникненням у інше приміщення, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що пред`явлене обвинувачення йому зрозуміле, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, зазначив про бажання давати суду показання.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу та порядку дослідження доказів, враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та не оспорював фактичних обставин вчинення злочину, які викладені в обвинувальному акті, інші учасники судового процесу також не оспорювали фактичних обставин справи та не заперечували щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, а також судом їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в судовому засіданні на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. З огляду на зазначене, судом ухвалено наступний обсяг та порядок дослідження доказів - допит обвинуваченого та дослідження характеризуючих даних щодо обвинуваченого.

Так, в ході допиту обвинуваченого, який не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення надав суду наступні показання, що в січні 2020 року близько 15:00 год. по АДРЕСА_3 побачив, що у сусіда розкритий дах на господарчій будівлі, а тому о 01:00 год. ночі переліз через паркан, далі через отвір в даху заліз всередину приміщення та через отвір у стіні побачив сумку, в якій була болгарка, перфоратор, рукавиці, сумка холодильник, забрав вказані речі, та таким чином і покинув приміщення та подвір`я. Болгарка була невелика, червоно-чорного кольору. Викрадені речі орієнтовно через місяць віддав нині покійному брату співмешканки, які так у нього і залишилися та були виявлені та вилучені працівниками поліції. Також зазначив, що такі дії вчинив через відсутність роботи, а сім`ю потрібно було годувати. Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що розкаявся у вчиненому, усвідомлює, що вчинив неправильно, в майбутньому не бажає вчиняти подібних дій та просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. На електронну пошту суду від потерпілого надійшла заява в якій останній просив судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 розглянути без його участі у зв`язку з віддаленістю місця проживання та покладався на розсуд суду.

Обвинувачений погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор та захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, оцінивши встановлені по справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив повторне таємне викрадення чужого майна з проникненням у інше приміщення, а тому суд його дії кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.

Таким чином, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, у тому числі досудову доповідь складену відносно обвинуваченого, суд приходить висновку, про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, доведена повністю.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 65 КК України, беручи до уваги вимоги п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Нормами ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вчинений обвинуваченим злочин відповідно до ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів.

Відповідно до досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_3 орган пробації беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_3 , його спосіб життя, історію правопорушень а також високу ймовірність вчинення ним повторного кримінального правопорушення, вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально – виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 засуджений 25.06.2018 року вироком Семенівського районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з довідкою органу пробації від 01.06.2020 року №31/18/693-20 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який засуджений 25.06.2018 року Семенівським районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, перебуває на обліку Онуфріївського РС філії ДУ "Центр пробації" в Кіровоградській області з 13.08.2018 року.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, що не стало для нього достатнім стримуючим фактором, неодружений, розлучений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває. За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується посередньо.

Обставиною, яка в силу ст.66 КК України пом`якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які в силу ст.67 КК України обтяжують покарання, - не встановлено.

Відповідно до ч.3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст.71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

Відповідно до ч.6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 14.09.2021 року в справі №127/25037/17, у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку. В разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить точному змісту кримінального закону.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, мету та мотиви вказаного діяння, а також те, що обвинувачений визнав повністю себе винним у вчиненні злочину, розкаюється у вчиненому, враховуючи інформацію щодо обвинуваченого зазначену у досудовій доповіді, а також обставини, що пом`якшують покарання, якими є щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, характеризуючі дані щодо обвинуваченого, а також те, що даний злочин вчинено в період іспитового строку звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України із реальним його відбуванням, а остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити згідно з вимогами ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

При цьому судом враховуються положення ч.4 ст. 71 КК України згідно з якими остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов не пред`явлено.

Судові витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Враховуючи застосування до обвинуваченого реального покарання, суд вважає за необхідне змінити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою в ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" до набрання вироком законної сили, але не більш ніж на 60 днів, тобто до 14.03.2022 року, взявши ОСОБА_3 під варту в залі суду негайно.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 25.06.2018 року та остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Змінити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою в ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" до набрання вироком законної сили, але не більш ніж на 60 днів, тобто до 14.03.2022 року, взявши ОСОБА_3 під варту в залі суду негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня затримання, тобто з 14.01.2022 року.

Цивільний позов не пред`явлено.

Судові витрати відсутні.

Речові докази – одна дорожня сумка стандартного розміру чорного кольору з вставками синього кольору, одна термосумка зеленого кольору з написом на ній жовтими літерами "Foresta", одна болгарка чорно – червоного кольору марки "ИЖ-МАШ" моделі "SU-1000" з шліфувальним колом на ній, один перфоратор темно – зеленого кольору марки "Waler", п`ять пар нових робочих рукавиць червоно – оранжевого кольору та один металевий патрон до дрелі, вилучені 02.06.2020 року в ході проведення огляду місця події, а саме ділянки місцевості прилеглої до домоволодіння по АДРЕСА_4 - повернути власнику майна.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.3 ст.349, ч.2 ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення та направити до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор».

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області                                                         ОСОБА_1