КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2011 № 11/360
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином,
відповідача: Алексенко В.Ю., дов.від 22.01.10 № 136,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 (підписане 24.11.10)
у справі № 11/360 ( )
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Комунального підприємства “Фінансово-розрахунковий центр “Дніпровський” Дніпровської районної у місті Києві ради
про визнання укладеною угоди
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства “Фінансово-розрахунковий центр “Дніпровський” Дніпровської районної у місті Києві ради про визнання укладеною з моменту набрання чинності судового рішення додаткової угоди до договору оренди нежилого приміщення від 17.09.04 № 1508 в редакції, запропонованій позивачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.10 в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що факт належного повідомлення відповідачем позивача про припинення договору оренди і, як наслідок, закінчення строку дії цього договору встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. Скаргу аргументовано тим, що доводи суду, викладені в рішенні, не узгоджуються з положеннями чинного законодавства, та перешкоджають реалізації позивачем права користування нежитловим приміщенням на підставі договору оренди.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.11 позивачу відновлено пропущений процесуальний на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 31.01.11. Дану ухвалу надіслано сторонам з дотриманням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дотримання працівниками суду вимог Інструкції дає підстави колегії суддів вважати, що про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.
Додатковим доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 04.01.11) позивачу – 10.01.11 та відповідачу - 06.01.11, долучені до матеріалів справи.
В судове засідання 31.01.11 з’явився лише представник відповідача, який просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
Позивач в засідання суду представників не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача просив здійснити розгляд апеляційної скарги у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) за відсутності представників позивача.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Отже, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.75 ГПК України здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
17.09.04 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (по тексту договору - орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (по тексту договору - орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 1508 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець згідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 17.09.04. № 1122 надає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 219,20 кв.м, для розміщення продовольчого магазину.
Пунктом 15.12. договору встановлено строк його дії з 12.08.04 по 04.07.07.
12.11.09 Вищим господарським судом України прийнято постанову у справі № 30/374 за позовом суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 до Дніпровської районної у місті Києві ради, Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Дирекції з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду «Дніпровської районної у місті Києві ради», третя особа Комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» про оренду нежитлового приміщення. Даною постановою продовжено дію договору до 26.05.10 в зв’язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору.
Законом, який регулює відносини передачі в оренду майна, що перебуває в комунальній власності є закон України «Про оренду державного та комунального майна» (далі – Закон).
Відповідно до частини 1 ст.17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
До матеріалів справи залучено лист позивача до голови Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням продовжити термін дії договору оренди нежилого приміщення по АДРЕСА_1 (арк.26). Даний лист адміністрацією отримано 17.05.10, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.27).
Листом від 07.06.10 № 2.903 Управління оренди та приватизації комунального майна виконавчого органу Дніпровської районної у місті Києві ради повідомило позивача про відсутність наміру подовжувати орендні відносини за договором № 1508 (арк.28).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.10 у справі № 30/104 за позовом Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про виселення, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.10, виселено СПД-фізичну особу ОСОБА_2 з орендованого нежилого приміщення загальною площею 219,20 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Вказаним рішенням встановлено, що термін дії договору оренди нежилого приміщення від 17.09.04 № 1508 закінчився 26.05.10, оскільки орендодавець листом від 07.06.10 в межах місячного строку з дати закінчення терміну дії договору, повідомив позивача про припинення договору та неможливість його пролонгації.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Виходячи з наведених положень статті, факти, встановлені в зазначених вище судових рішеннях, мають преюдиціальний характер і повторному доведенню не підлягають.
В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідачем порушено п.19 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки вважає, що рішення про продовження чи відмову позивачу в продовженні договору оренди повинно бути прийняте на пленарному засіданні ради. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не повідомляв його про необхідність використання орендованого приміщення для власних потреб. Отже, відсутні підстави для відмови позивачу в продовженні дії договору оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі – ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Стаття 641 ЦК України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).
Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Частиною 3 ст.181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Згідно з ч. 4 ст.181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-ти денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Аналізуючи наведені положення законодавства, обов’язковими умовами укладення договору є надсилання стороною, яка бажає укласти договір (в даному випадку позивач), проекту договору іншій стороні та погодження сторонами всіх істотних умов договору.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з проектом додаткової угоди до договору оренди нежилого приміщення, зміст якої викладений в позовній заяві.
Проте, до матеріалів справи долучено лист, який свідчить про небажання відповідача поновлювати договір. Дані дії були вчинені відповідачем в зв’язку з тим, що строк дії договору, додаткову угоду до якого позивач просить вважати укладеною з моменту набрання чинності судовим рішенням, закінчився.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на положення ст.17 Закон України «Про оренду державного та комунального майна».
В даній статті зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Аналогічне положення міститься і в ст.764 ЦК України, в якій вказано, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Таким чином, зі змісту зазначених вище правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.
Правильно зазначено місцевим господарським судом, що в даній справі має значення лише те, чи сплив встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору. Саме з закінченням терміну дії договору пов'язане його продовження на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт належного повідомлення відповідачем позивача про припинення договору оренди, і, як наслідок, закінчення строку дії цього договору, встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відносно доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, про відсутність рішення Дніпровської районної в м. Києві ради про відмову в укладенні договору оренди колегія суддів вважає, що вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом при розгляді справи № 30/104.
Крім того, слід зазначити, що відповідачем у даній справі є комунальне підприємство, а не орган місцевого самоврядування чи його виконавчі органи. І, як правильно підкреслено судом першої інстанції, бездіяльність або правомірність дій органу місцевого самоврядування не визначені позивачем предметом розгляду в даній справі.
Що стосується доводів позивача про порушення судом процесуальних норм права, то колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції цих порушень. Матеріали справи свідчать, що в ході розгляду справи в судовому засіданні оголошувалася перерва, розгляд справи відкладався. А тому позивач не був позбавлений права надати необхідні, на його думку, документи чи письмові пояснення, які б вплинули на подальший розгляд даної справи.
Враховуючи викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.10 у справі № 11/360 відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст.35, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.10 у справі № 11/360 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 – без задоволення.
2. Матеріали справи № 11/360 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
02.02.11 (відправлено)