КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.01.2011                                                                                           № 2/233

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача ––Ялі  К.А. (за довіреністю)

від відповідача – Завгородня  С.А. (за довіреністю)

від  третьої особи: представник не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Оптіма-Лізинг"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2010

 у справі № 2/233 ( .....)

 за позовом                               ТОВ "Оптіма-Лізинг"

 до                                                   ТОВ "КТС Груп"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 570210,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

             Рішенням господарського суду м. Києва від 16.11.2010р. у справі № 2/233 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “КТС Груп” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-лізинг» основну суму боргу 62 895 (шістдесят дві тисячі вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 61 коп., 3% річних в сумі 205 (двісті п’ять) грн. 26 коп., пеню в сумі   1 189 (одну тисячу сто вісімдесят дев’ять) грн. 03 коп., збитки в сумі  422 170 (чотириста двадцять дві тисячі сто сімдесят) грн. 00 коп. , штраф в сумі 41 007 (сорок одну тисячу сім) грн. 60 коп. , 5 274 (п’ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 65 коп. державного мита та 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

                        Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптіма-лізинг” подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення частково і позовні вимоги  в частині стягнення 42 217,00 грн. задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ  «Оптіма-лізинг» посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що є підставами для скасування судового рішення.  

А саме: судом не було враховано того факту, що лізингодавець направив на адресу лізингоодержувача вимогу про сплату 42 217,00 та відповідний рахунок, яку не було виконано  та кошти не сплачено, обов’язок сплатити зазначений платіж прямо передбачено умовами Договору.

В свою чергу, ТОВ «КТС Груп», не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 16.11.2010р. у справі № 2/233, подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати та прийняти нове, яким стягнути з ТОВ «Оптіма – лізинг» суму основного боргу в розмірі  621310,49 грн. та витрати по сплаті державного мита та оплату послуг  за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що, задовольняючи первісний позов в частині сплати заборгованості з лізингових платежів та відповідних штрафних  санкцій, суд першої інстанції вказав на порушення умов договору Лізингоодержувачем в частині сплати лізингових платежів, однак, позивач за зустрічним позовом мав право вимагати повернення сплачених лізингових платежів, оскільки відповідач за зустрічним позовом порушив строки передачі замінного транспортного засобу, а отже, відмова суду першої інстанції  в задоволенні позовних вимог є незаконною.

Розглянувши апеляційні скарги, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Оптима-лізинг”(надалі –Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КТС ГРУП”( надалі - Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортного засобу №20081014 від 12.02.2008 року (надалі –Договір лізингу), відповідно до якого  Лізингодавець взяв на себе зобов’язання придбати у визначеного Відповідачем постачальника у власність та передати користування транспортний засіб, за умови періодичної сплати лізингових платежів.

На виконання умов Договору та відповідно до визначеної сторонами специфікації Лізингодавець придбав та зареєстрував в органах ДАЇ  МВС України автомобіль Lexus GX-470, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 (надалі –транспортний засіб ).

Зазначений транспортний засіб на підставі акту приймання-передачі від 07.03.2008р. №2008/97 було передано Лізингоодержувачу у володіння та користування.

Пунктом 12.1 Договору передбачено обов’язок Лізингодавця застрахувати ризики Лізингоодержувача. На виконання даного пункту  16.04.2009 року між ТОВ “Оптіма-лізинг”та Закритим акціонерним товариством “Страхове товариство “Стройполіс”(надалі- Страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №ДД 090416/002 (надалі- Договір страхування).

13.02.2010 року у м. Львові невстановлена особа незаконно заволоділа Автомобілем, який знаходився у користуванні Лізингоодержувача. По факту незаконного заволодіння Автомобілем Галицьким РВ ЛМУ ГУ МВС України була порушена кримінальна справа за ч.3 ст.289 Кримінального кодексу України “Незаконне заволодіння транспортним засобом”.

Листом від 16.02.2010р. Лізингоодержувач письмово повідомив Лізингодавця про крадіжку Автомобіля, яка сталася 12.02.2010р. у м.Львів.

Листом від 23.02.2010 року Відповідач звернувся до Лізингодавця з листом про узгодження замінного транспортного засобу.

19.03.2010р. Лізингодавець надіслав повідомлення Відповідачу про неможливість виконання зобов’язання у тримісячний строк у зв’язку із невиконанням зустрічних зобов’язань Лізингодержувачем та просив надати документи на підтвердження незаконного заволодіння транспортним засобом невстановленою особою.          

31.03.2010р. Лізингодавець повторно звернувся з вимогою про надання документів стосовно незаконного заволодіння транспортним засобом.

12.04.2010р. Лізигодавець одержав від Лізингоодержувача документи відповідно до  вимог Договору та надав їх Страховику.

12.04.2010 року ТОВ “Оптіма-лізинг”було надано документи відповідно до вимог Договору страхування для розгляду зазначеного випадку та прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

На підставі наданих документів, Страховиком було здійснено висновок, що зазначений випадок не є страховим та відмовлено у виплаті страхового відшкодування, про що повідомлено Лізингодавця  листом 05.05.2010 року.

Суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення задовольнив позовні вимоги Позивача частково, задовольнивши позовні вимоги в частині основного  боргу в розмірі 62 895,61 грн., 3% річних в сумі 205,26 грн., пені в сумі   1 189,03 грн., збитків в сумі  422 170,00 грн. та  штрафу в сумі 41 007, 60 грн., в частині задоволення позовних вимог про стягнення 42 217,00 грн. було відмовлено.

 Судова колегія з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.І ст.292 Господарського кодексу України та ч.І ст. 806 Цивільного кодексу України, лізингом є правовідносини, відповідно до яких Лізингодавець надає Лізингоодержувачу у користування майно, за умови сплати періодичних лізингових платежів.

До відносин лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) майна (ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.І ст. 292 Господарського кодексу України, ч.І ст. 762 та ч.І ст. 806 Цивільного кодексу України, Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати періодичні лізингові платежі за користування майном, отриманим у лізинг. Договором може бути встановлено порядок періодичного перегляду лізингових платежів (ч.З ст.762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЗУ «Про фінансовий лізинг», Лізингоодсржувач зобов'язаний вчасно сплачувати лізингові платежі.

У разі якщо у зобов'язанні вказано строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.І ст.530 Цивільного кодексу України).

Як видно з матеріалів справи, розділом     9     Договору     встановлено     порядок     сплати     лізингових     платежів Лізингоодержувачем за користування транспортними засобами. Додатками до Договору зизначено строки та розміри лізингових платежів.

Зокрема п.п. b п.9.1 Договору та п.п.3 п.5 Додатку №1 до Договору передбачено, що всі платежі виплачуються щомісячно як плата за поточний місяць.

Лізингові платежі, за виключенням першого платежу, є рівними та розраховані як еквівалент грошового зобов'язання Лізингоодержувача у доларах США за курсом НБУ 5,05 станом на момент укладення договору (п.9.3 Договору та п.п.4 п.5 Додатку №1). У разі зміни курсу Національного банку України гривні до долару США, лізинговий платіж підлягає перерахунку на дату здійснення наступного платежу.

Відповідно до п.9.5 Договору лізингові платежі не зменшуються та не припиняються у випадку неможливості користуватися Автомобілем, в т.ч. при крадіжці Автомобіля.

Як видно з матеріалів справи, Відповідач лізингові платежі за червень, липень та серпень не сплатив, зазначений факт останній не заперечує.

Таким  чином, сума заборгованості по сплаті лізингових платежів складає 62 895,61 грн. і доказів виконання зобов’язань по сплаті лізингових платежів Відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання боржником. Пенею є неустойка яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.п.9.6, 17.3 Лізингоодержувач у разі порушення строків здійснення платежу сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким  чином,  судом першої інстанції було вірно встановлено, що Лізингоодержувач  зобов'язаний  сплатити  заборгованість  по  сплаті лізингових платежів в сумі 62 895,61 грн., 3 % річних в  сумі - 205,26  грн. та пеню  в сумі 1 89,03 грн.

Задовольняючи відшкодування збитків в розмірі 422170,00 грн., тобто в сумі вартості викраденого автомобіля, суд першої інстанції не врахував, що у відповідності до п. 25.6. Договору після закінчення строку лізингу Лізингодавець зобов'язується продати, а Лізингоодержувач зобов'язується придбати кожний Транспортний засіб, що є предметом цієї угоди, за договором купівлі-продажу, за ціною, рівною залишковій вартості транспортного засобу, вказаній в Додатку 1, згідно чинного законодавства України.

Згідно Додатку № 1 Договору Лізингоодержувач відшкодовує вартість об'єкту лізингу щомісячними платежами в такому порядку: нульовий платіж в розмірі 126250, наступні платежі в розмірі 7847, 64 грн.

Відповідач здійснив оплату нульового платежу та двадцяти семи лізингових платежів на загальну суму 621310,49 грн. з них 338136,28 грн. оплатив вартість транспортного засобу. Вартість транспортного засобу складає 422170, 00 грн. Отже, реальні збитки, які зазнав позивач складають 84033,72 грн. і в цій частині підлягають стягненню.                

Також, задовольняючи вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення штрафу у відповідності до п. 17.4. договору за допуск до керування не уповноваженої особи, суд першої інстанції не врахував доводи відповідача, що позивач був належним чином повідомлений про зміну уповноваженого водія, про що свідчить подорожній лист виданий самим позивачем та завірений його мокрою печаткою.

Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від 16.11.2010 в цій частині підлягає зміні та відмові в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 41007,60 грн.

Також, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення  франшизи, оскільки  відповідно до п.12.6 Договору під франшизою розуміється сума, яка не відшкодовується страховою компанією і яку Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити у разі настанні страхового випадку. Зазначене положення Договору кореспондується із ст.1194 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, цивільна відповідальність якої застрахована, зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

За своєю суттю виплата франшизи у випадку крадіжки транспортного засобу, передбачена Договором, є відшкодування збитків, що не були компенсовані Страховою компанією та які повинен відшкодувати Лізингоодержувач як особа, що несе ризик випадкової втрати та пошкодження майна, про що і було зазначено в позовній заяві, а отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення франшизи.

В ході апеляційного провадження кожна сторона подала розрахунки платежів, які вони вважають мають бути здійсненні.

Позивачем було нараховано несплачену частину вартості автомобіля, виходячи з курсу долара США на момент подання позову і вона становить 110247,45 грн., але в позовній заяві всі розрахунки Позивача здійсненні в гривнях України, при цьому курс  національної валюти по відношенню до долара США не використовувався.

Крім того, судова колегія констатує, що Позивач як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі проводить всі розрахунки в грошовій одиниці України – гривні, а отже, в жодному випадку ні основні платежі ні збитки не було розраховано, виходячи з курсу долара США.

Такими чином,враховуючи що вимоги, які не були предметом розгляду суду першої інстанції не можуть бути предметом розгляду апеляційної інстанції.

В свою чергу, зустрічний позов обґрунтовано тим, що Лізингодавець не виконав своїх зобов’язань у передбачені Договором строки, а відповідно до умов Договору та ч.1 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” зобов’язаний повернути сплачені кошти за період з лютого 2008 року по травень 2010 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Лізингоодержувач не довів факт нанесення збитків Лізингодавцем. Сплачені кошти за отримані послуги із користування транспортним засобом не можна вважати збитками.

За даних обставин, зобов’язання щодо надання транспортного засобу не було порушено, а відповідно і відсутні підстави для притягнення особи до відповідальності за невиконання зобов’язання.

Крім того,  Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту нанесення збитків діями Відповідача, позовні вимоги документально та нормативно не обґрунтовані. За таких обставин господарський суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-лізинг”  підлягає задоволенню частково, а оскаржуване  рішення місцевого господарського суду –скасуванню частково з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково, в іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 у справі № 2/233 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КТС Груп” – залишити без задоволення.                  

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-лізинг”  задовольнити частково.

2. Рішення   Господарського суду м. Києва від 21.06.2010р. у справі № 2/233 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КТС Груп”(код ЄДРПОУ 35576271, м.Київ, вул.Сімферопольська, буд.13-А, офіс 412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-лізинг”(код ЄДРПОУ 31033785, Київська обл., м.Бровари, пров. Оболонський, 4) основну суму боргу 62 895 (шістдесят дві тисячі вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 61 коп., 3% річних в сумі 205 (двісті п’ять) грн. 26 коп., пеню в сумі   1 189 (одну тисячу сто вісімдесят дев’ять) грн. 03 коп., збитки в сумі  84033,72 (вісімдесят чотири тисячі тридцять три) грн. 72 коп. , 726 (сімсот двадцять шість) грн. 93 коп. державного мита та 30 (тридцять) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

3. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “КТС Груп” відмовити в повному обсязі.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

          5. Матеріали справи № 2/233 повернути Господарському суду м. Києва

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді