справа № 399/648/21

провадження № 1-кп/399/24/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       14 січня 2022 року смт Онуріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

розглянувши кримінальне провадження №12021121060001173 від 11.09.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Павлиш, Онуфріївського району, Кіровоградської області, українець, громадянин України, освіта неповна загальна середня, неодружений, не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, офіційно непрацюючий, зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживаючий без реєстрації по АДРЕСА_2 , раніше судимого: 09.11.2021 року вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.185 КК України у виді два роки обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік,  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

29 серпня 2021 року приблизно о 10:00 годині ОСОБА_3 знаходився на території належного ОСОБА_5 недіючого цеху для виготовлення напівфабрикатів, який розташований по АДРЕСА_2 , територія якого являється не огородженою та не забезпеченою від стороннього доступу, де побачив твердопаливний котел і у нього виник умисел, направлений на крадіжку зазначеного майна.

Після цього, ОСОБА_3 з метою перенесення та транспортування вищевказаного твердопаливного котла звернувся за допомогою до свого знайомого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яких ввів в оману щодо правомірності своїх дій, повідомивши що вищевказаний твердопаливний котел належить йому.

Далі, 29 серпня 2021 року, приблизно о 12:00 годині, ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, які охоплювалися єдиним умислом, разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на гужовому транспорті останнього приїхали до недіючого цеху для виготовлення напівфабрикатів, який розташований по АДРЕСА_2 , де ОСОБА_3 , раніше вчинивши кримінальні правопорушення, передбачені ч.1, ч.2 ст. 185 КК України, повторно таємно викрав належний ОСОБА_5 твердопаливний котел КС-ТВ-16 потужністю 16 кВт, вартістю з урахуванням зносу 2500 гривень, після чого з викраденим зник з місця вчинення злочину та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення - злочин, а саме повторне таємне викрадення чужого майна, крадіжку, відповідальність за який передбачена ч.2 ст.185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що пред`явлене обвинувачення йому зрозуміле, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, зазначив про бажання давати суду показання.

Потерпілий ОСОБА_5  в судове засідання не з`явився, про місце, час та дату підготовчого судового засідання повідомлений шляхом направлення судової повістки. Крім того, 28.09.2021 року до канцелярії суду від потерпілого надійшла заява в якій останній просить підготовче засідання та судовий розгляд кримінального провадження № №12021121060001173 від 11.09.2021 року відносно  ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України без його участі. Не заперечує проти скороченого розгляду відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 не має. Просить винести вирок відповідно до кримінального закону України.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу та порядку дослідження доказів, враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та не оспорював фактичних обставин вчинення злочину, які викладені в обвинувальному акті, інші учасники судового процесу також не оспорювали фактичних обставин справи та не заперечували щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, а також судом їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в судовому засіданні на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. З огляду на зазначене, судом ухвалено наступний обсяг та порядок дослідження доказів - допит обвинуваченого, дослідження процесуальних документів щодо речових доказів, дослідження характеризуючих даних щодо обвинуваченого.

Так, в ході допиту обвинуваченого, який не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення надав суду наступні показання, що за вказаної у обвинувальному акті даті та часі перебував біля ставка, по потребі відійшов до недіючого цеху для виготовлення напівфабрикатів, який розташований по АДРЕСА_3 , територія якого неогороджена та не забезпечена від стороннього доступу, де побачив твердопаливний котел та у нього виник умисел на його крадіжку. Для того щоб перенести та транспортувати котел із зазначеного місця прийшов до свого знайомого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які не знали про те, що котел йому не належить, та попросив про допомогу. Того ж дня, близько 12:00 год. обвинувачений із вищезазначеними знайомими на гужовому транспорті ОСОБА_7 приїхали до недіючого цеху та погрузили котел, який в подальшому здав на пункт прийому металобрухту, гроші витратив на придбання продуктів харчування та частину віддав за надану допомогу. В судовому засіданні обвинувачений зазначив, що розкаюється у вчиненому, усвідомлює неправильність своїх дій, зазначив, що більше такі дії ним не повторяться, став на шлях виправлення, перестав вживати спиртні напої, примирився із цивільною дружиною, влаштувався на роботу, але поки що неофіційно. Просив суд його суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, його вина також доведена і підтверджується зібраними по справі доказами, які у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України обвинувачений визнав та з якими погодився в повному об`ємі.

Обвинувачений погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, оцінивши встановлені по справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив повторне таємне викрадення чужого майна, крадіжку, а тому суд його дії кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому відповідно до ст. 65 КК України, беручи до уваги вимоги п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Нормами ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, скоєний обвинуваченим злочин за ч. 2 ст. 185 КК України належать до категорії нетяжкого злочину.

Обставиною що пом`якшує відповідальність обвинуваченого, згідно вимог ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченого, згідно вимог ст. 67 КК України судом не встановлено.

Згідно з висновками викладеними в досудовій доповіді Олександрійського районного сектору №1 філії державної установи «Центр пробації» у Кіровоградській області щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , орган пробації беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливо лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально – виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме направленні на формування у обвинуваченого навичок правослухняної поведінки, контролю за мисленням та поведінкою.

Обвинувачений є особою раніше судимою, офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває. За місцем проживання орган місцевого самоврядування компрометуючими матеріалами щодо ОСОБА_3 не володіє, також суд враховує, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому злочині та щиро розкаявся у вчиненому.

Враховуючи вищезазначені обставини в сукупності, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому  ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, яким є нетяжкий злочин та особу винного, визнання обвинуваченим вини повністю, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання та приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладанням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Таке покарання на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та профілактики вчинення нових злочинів.

Відповідно до вироку Онуфріївського районного суду Кіровоградскої області від 09.11.2021 року, який набрав чинності 10.12.2021 року, належним чином засвідчена копія якого долучена до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.185 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді два роки обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне при призначенні остаточного покарання застосувати ч.4 ст. 70 КК України.

Судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не пред`явлено.

Речові докази вирішити згідно ст.100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст.368, 371, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

       ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

       На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 09.11.2021 року, більш суворим покаранням призначеним за даним вироком остаточно призначити ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов не пред`явлено.

Судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Речовий доказ – один DVD-R диск NANOTEX 16X4.7 GB/120 min. на якому мається відеозапис проведення слідчого експерименту від 21.09.2021 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 – знаходиться при матеріалах кримінального провадження №12021121060001173 – залишити зберігати при матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.3 ст.349, ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Онуфріївського районного

суду Кіровоградської області                                                                       ОСОБА_1