ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"10" січня 2011 р. Справа № 17/60
Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
до відповідача фізичної особи ОСОБА_1
про внесення змін до договору купівлі-продажу.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Боліщук І.Ю. (довіреність № 12 від 20.07.2010р.); Маланчук І.В. (довіреність № 15 від 15.11.2010р.).
Від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 354 від 16.07.2008р.).
В судовому засіданні від 10 січня 2011 року оголошувалася перерва до 10 січня 2011 року до 16 години 30 хвилин.
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі –Позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 (надалі –Відповідач), відповідно до якого просить внести зміни у договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні (державна власність) від 21 березня 2000 року № 421 (надалі –Договір; а.с. 5), укладений між Позивачем та Відповідачем, а саме:
· викласти пункт 1.1 Договору в наступній редакції –«Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю об’єкт незавершеного будівництва склад для кормів, за адресою АДРЕСА_1, а Покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у Договорі. Ступінь будівельної готовності 80%.»;
· доповнити розділ 5 (Обов’язки Покупця) цього Договору пунктом 5.3 наступного змісту –«Завершити будівництво об’єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію до 30 грудня 2010 року.»;
· доповнити розділ 5 (Обов’язки Покупця) Договору пунктом 5.4 наступного змісту –«Забороняється відчуження об’єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований об’єкт, до завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію.»;
· доповнити розділ 5 (Обов’язки Покупця) Договору пунктом 5.5 наступного змісту –«Покупець забезпечує дотримання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об’єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.»;
· доповнити розділ 7 (Відповідальність Покупця) Договору пунктом 7.4 наступного змісту: «У разі невиконання умов договору, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому Покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об’єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов Договору.».
В письмовому поясненні (а.с. 138) Позивач, з підстав вказаних у даному поясненні, вніс уточнення, згідно яких просить суд доповнити розділ 5 (Обов’язки Покупця) цього Договору пунктом 5.3 наступного змісту –«Завершити будівництво об’єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію до 30 грудня 2012 року.».
13 травня 2010 року в господарський суд надійшла зустрічна позовна заява (а.с. 39-41), в прийнятті якої судом відмовлено, з підстав вказаних в ухвалі місцевого господарського суду від 14 травня 2010 року (а.с. 42-43).
На вищевказану ухвалу Відповідачем подано апеляційну скаргу (а.с. 59-62).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 2 червня 2010 року (а.с. 64) провадження у справі № 17/60 зупинено, з підстав вказаних у даній ухвалі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2010 року (а.с. 94-97) ухвалу господарського суду від 14 травня 2010 року у справі № 17/60 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення –з підстав вказаних у даній постанові.
На вищевказану постанову Відповідачем подано касаційну скаргу (а.с. 105-108).
Постановою Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2010 року (а.с. 118) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2010 року та ухвалу господарського суду від 14 травня 2010 року у справі № 17/60 залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення –з підстав, вказаних у даній постанові.
Розпорядженням голови господарського суду Рівненської області від 9 грудня 2010 року (а.с. 120) справу передано на розгляд судді Василишину А.Р., в зв’язку з обранням судді Петухова М.Г. суддею Рівненського апеляційного господарського суду.
Ухвалою місцевого господарського суду від 13 грудня 2010 року поновлено провадження у справі № 17/60 та призначено справу до розгляду (а.с. 121-122).
Представники Позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, вказаних у: позовній заяві (а.с. 2-3); поясненні (а.с. 57-58); поясненні (а.с. 138); поясненні (а.с. 140).
Представник Відповідача заперечив проти позовних вимог Позивача, з підстав, вказаних у: відзиві на позовну заяву (а.с. 21); відзиві на позовну заяву (а.с. 46-48); поясненні (а.с. 132); заяві про застосування строків позовної давності (а.с. 134-135).
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.
Судом, встановлено, що між Позивачем та Відповідачем 29 лютого 2000 року укладений Договір (а.с. 5), який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстровано в реєстрі за № 421.
Згідно пункту 1.1 Договору: Позивач зобов’язався передати у власність Відповідачу об’єкт незавершеного будівництва склад для кормів, за адресою АДРЕСА_2, а Відповідач зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у Договорі. Ступінь будівельної готовності 80%.
Згідно умом розділу 2 Договору Відповідач в тридцяти денний строк мав сплатити за куплене по Договору майно 250 (двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. [ціна продажу об’єкта].
Факт виконання Відповідачем свого обов’язку підтверджується квитанцією № 23 від 21 березня 2000 року (а.с. 50).
Згідно пункту 3.2 Договору: передача об’єкта приватизації здійснюється Позивачем в п’ятиденний термін після сплати повної ціни продажу об’єкта.
Водночас, об’єкт приватизації було передано Відповідачу не на протязі п’яти днів з моменту сплати ціни продажу об’єкта, а лише 6 травня 2003 року, що підтверджується актом передачі об’єкта державної власності незавершеного будівництва складу для кормів, АДРЕСА_2 (а.с. 6).
Рішенням виконавчого комітету Карпилівської сільської ради № 156 від 25 грудня 2007 року (а.с. 7) будівлі «Ангар»присвоєно адресу –АДРЕСА_1.
Листом Виконавчого комітету Карпилівської сільської ради від 1 серпня 2008 року № 02-8-61 (а.с. 8) надано пояснення, що будівля, яка знаходиться по АДРЕСА_1 «Ангар»і об'єкт незавершеного будівництва складу для кормів (ангарного типу) одне і те ж саме приміщення.
9 квітня 2009 року Відповідач у даній справі звернувся до Позивача з проханням внести зміни до Договору в частині уточнення адреси місцезнаходження об'єкта, оскільки вулиці та номера будівлі вказано не було, по тій причині, що на момент укладення Договору не присвоєно поштової адреси даному об'єкту (доказ на а.с. 15) –з відповідним проектом Договору (а.с. 16).
Позивачем було розглянуто звернення Відповідача щодо внесення змін до Договору, що підтверджується протоколом № 10 від 27 травня 2009 року (а.с. 10-11). Згідно даного протоколу вирішено погодити внесення змін у Договір таким змістом:
· викласти пункт 1.1 Договору в наступній редакції –«Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю об’єкт незавершеного будівництва склад для кормів, за адресою АДРЕСА_1, а Покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у Договорі. Ступінь будівельної готовності 80%.»;
· доповнити розділ 5 (Обов’язки Покупця) цього Договору пунктом 5.3 наступного змісту –«Завершити будівництво об’єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію до 30 грудня 2010 року.»;
· доповнити розділ 5 (Обов’язки Покупця) Договору пунктом 5.4 наступного змісту –«Забороняється відчуження об’єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований об’єкт, до завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію.»;
· доповнити розділ 5 (Обов’язки Покупця) Договору пунктом 5.5 наступного змісту –«Покупець забезпечує дотримання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об’єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.»;
· доповнити розділ 7 (Відповідальність Покупця) Договору пунктом 7.4 наступного змісту: «У разі невиконання умов договору, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому Покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об’єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов Договору.».
Позивачем Відповідачу був направлений листом № 18-07-01451 від 2 червня 2009 року (а.с. 17) відповідний проект Договору (а.с. 13).
Сторони не дійшли згоди щодо нових умов Договору, в зв’язку з чим Позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу дії частини 3 статті 173 Господарського кодексу України: сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно частини 1 статті 179 Господарського кодексу України: майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України: сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
В силу дії частини 3 статті 188 Господарського кодексу України: сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Згідно частини 4 статті 188 Господарського кодексу України: у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Господарський суд зауважує, що зі змісту обґрунтувань та пояснень Позивача і Відповідача вбачається, що сторони, по суті, не надають жодних заперечень стосовно того, аби викласти пункт 1.1 Договору в запропонованій Позивачем редакції. Враховуючи вищевказаний факт, та з урахуванням того, що до подачі позову до суду Відповідач не погодив внесення зміни у пункт 1.1 Договору –суд задовольняє позов у цій частині.
Щодо інших вимог, то суд зауважує, що на момент укладання спірного Договору правовідносини щодо приватизації об’єктів незавершеного будівництва регулювалися Указом Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» № 591/99 від 28 травня 1999 року, який діяв до набранням чинності Законом України від 14 вересня 2000 року № 1953-III.
Згідно статті 39 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору): цей Указ набирає чинності в порядку, визначеному пунктом 4 розділу XV «Перехідні положення»Конституції України.
В силу дії пункту 4 розділу XV «Перехідні положення»Конституції України: Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції; такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
З вищевказаного вбачається, що норми Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»на момент укладання Договору, і до набранням чинності Законом України від 14 вересня 2000 року № 1953-III, мав силу Закону.
Згідно абзацу 1 статті 1 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору), Президент України з метою вдосконалення механізму та прискорення приватизації об'єктів незавершеного будівництва, відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення»Конституції України постановив встановити, що особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, включаючи законсервовані об'єкти (далі –об'єкти незавершеного будівництва), визначаються цим Указом.
В силу дії абзацу 1 статті 22 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору), обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; заборона продажу об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до моменту завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть змінюватися за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування з укладенням додаткового договору.
Відповідно до абзацу 2 статті 22 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору): в разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку.
Як вбачається з умов Договору, при його укладанні, Позивач та Відповідач не передбачили в Договорі умови, визначені статтею 22 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору) –незважаючи на обов’язковість передбачення цих умов даним Указом.
По суті, не включення Позивачем та Відповідачем в умови Договору вищевказаних умов, є порушення Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору), який на момент укладення Договору мав силу Закону.
В запропонованих змінах до Договору, Позивач, по суті, частково приводить текст Договору у відповідність до Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва».
Водночас, суд зауважує, що в частині доповнення Договору пунктами 5.3 та 5.5 –Позивач, по суті, змінив свої обов’язки на обов’язки (питання) Відповідача…
Так, пункти 5.3 та 5.5 Договору тісно пов’язані між собою та з введенням об’єкту приватизації в експлуатацію –та є нормами, які у разі їх порушення, призводять до відповідальності (в тому числі й розірвання Договору через не введення об’єкта в експлуатацію в певні строки)… при цьому, на думку господарського суду, прийняття пункту 5.5 Договору без прийняття пункту 5.3 Договору (в наслідок їх пов’язаності), апріорі є неможливим –адже доповнювати умови Договору умовами щодо введення об’єкту в експлуатацію та продовження строку введення об’єкту в експлуатацію без безпосереднього визначення строку введення об’єкту в експлуатацію є за своєю природою абсурдним.
Водночас, суд наголошує, що з матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи № 17/60 господарським судом Рівненської області питання щодо відведення земельної ділянки, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва є невирішеним. Водночас, введення об’єкту приватизації в експлуатацію без відведення земельної ділянки, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва –є неможливим.
В той же час, згідно абзацу 1 статті 5 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору), для включення об'єкта незавершеного будівництва до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, органи, які здійснюють управління відповідними об'єктами незавершеного будівництва, подають органам приватизації такі документи: проектно-кошторисну та технічну документацію щодо об'єкта незавершеного будівництва; довідку про відведення земельної ділянки під об'єкт незавершеного будівництва, а в разі відсутності такого відведення –пояснення про його причини.
Згідно абзацу 2 статті 5 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору): зазначені документи передаються за актом приймання-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що на момент приватизації відповідна земельна ділянка під об'єкт незавершеного будівництва відведена не була.
В силу дії абзацу 1 статті 8 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору): у разі відсутності рішення про відведення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, за поданням органів приватизації Державний комітет України по земельних ресурсах та його органи на місцях разом з адміністрацією підприємства, установи, організації, на балансі якої перебуває об'єкт незавершеного будівництва, у місячний строк вживають в установленому порядку заходи до відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до абзацу 1 статті 8 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору): роботи, пов'язані з відведенням земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, та підготовкою технічної документації, необхідної для придбання такої земельної ділянки, а також оформленням державного акта на право власності на землю, виконуються за рахунок витрат, передбачених на підготовку та проведення приватизації.
Як вбачається зі змісту статті 8 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва», Позивач (в зв’язку з не відведенням земельної ділянки під об'єкт незавершеного будівництва) мав ще в 2000 році направити подання про вжиття в установленому порядку заходів до відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва по Договору. А відтак, на момент розгляду справи № 17/60 земельна ділянка, за сприяння відповідних органів та у відповідності до Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва», мала бути відведена Відповідачу.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Позивач у цій частині не виконав Указ Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва».
Однак, як вказано вище у даному судовому рішенні, введення об’єкту приватизації в експлуатацію без відведення земельної ділянки, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва –є неможливим.
Незважаючи на це, Позивач просить суд включити нові пункти 5.3 та 5.5 Договору, які з урахуванням пункту 7.4 Договору призводять Відповідача (в зв’язку з не відведенням землі) до відповідальності за не введення об’єкта в експлуатацію –тобто, приводить до відповідальності Відповідача не лише за невиконання своїх обов’язків, але й за невиконання Позивачем (а внаслідок такого невиконання –невиконання Державним комітетом України по земельних ресурсах) ані статті 5 ані статті 8 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва». При цьому, Позивач в запропонованих змінах не передбачає умов щодо сприяння (вжиття заходів) щодо відведення земельної ділянки, які мали бути вчинені в тому числі й Позивачем більш ніж десять років тому.
В свою чергу, суд критично оцінює посилання Позивача (заперечуючи невиконання ним та обов’язку виконання ним статті 8 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва») при запереченні на те, що питання землекористування, згідно умов пункту 5.2 Договору, мав вирішувати Відповідач з органами місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством. Як вказано вище, Указ Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»в момент укладення Договору мав силу Закону (тобто був частиною чинного на той час законодавства в цій сфері). Водночас, за умов статті 8 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(як Закону) вирішенню питання землекористування мало передувати подання органу приватизації до Державного комітету України по земельних ресурсах (його органам на місцях) за яким Державний комітет України по земельних ресурсах (його органам на місцях) вжив б відповідні заходи, визначені даним Указом…
З урахуванням усього вищевказаного суд вважає неможливим задоволення позовних вимог в цій частині доповнення Договору пунктами 5.3 та 5.5 в редакції запропонованій Позивачем, та відмовляє Позивачу в цій частині.
Також, суд критично відноситься до заяви Відповідача про застосування строку давності, адже виходити із специфіки спірних правовідносин (предметом захисту у даній справі є право внесення змін до договору) –дані правовідносини не обмежене в часі (є триваючими правовідносинами). Відтак, суд не застосовує позовну давність та її наслідки у даному спорі.
Що ж до доповнення Договору пунктами 5.4 та 7.4 Договору, то дані зміни (доповнення) не суперечать ані існуючому на момент укладання ані діючому на момент внесення змін законодавству України.
Більш того, дані зміни приводять Договір у відповідність до статті 22 Указу Президента України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»(в редакції на момент підписання Договору), тим самим вводячи в умови Договору (при цьому без перекладання обов’язків однієї особи на іншу) обов’язкові умови (позбавляючи Договір ознак нікчемності)…
За таких обставин, суд задовольняє позов в частині доповнення Договору пунктами 5.4 та 7.4 Договору.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують усе вищевказане у даному судовому рішенні, а тому до уваги судом не беруться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
У відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевказане, судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Викласти пункт 1.1 договору купівлі-продажу № 421 від 29 лютого 2000 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 77, код 13989432) та фізичною особою ОСОБА_1 (34262, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1), в наступній редакції: «Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю об’єкт незавершеного будівництва склад для кормів, за адресою АДРЕСА_1, а Покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у Договорі. Ступінь будівельної готовності 80%.».
3. Доповнити розділ 5 (Обов’язки Покупця) договору купівлі-продажу № 421 від 29 лютого 2000 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 77, код 13989432) та фізичною особою ОСОБА_1 (34262, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1), пунктом 5.4 наступного змісту: «Забороняється відчуження об’єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований об’єкт, до завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію.».
4. Доповнити розділ 7 (Відповідальність Покупця) договору купівлі-продажу № 421 від 29 лютого 2000 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 77, код 13989432) та фізичною особою ОСОБА_1 (34262, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1), пунктом 7.4 наступного змісту: «У разі невиконання умов договору, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому Покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об’єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов Договору.».
5. В задоволенні решти позову –відмовити.
6. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (34262, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України –51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. державного мита.
7. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (34262, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України –141 (сто сорок одна) грн. 60 коп. послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 17.01.2011р.
Суддя Василишин А.Р.