ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" січня 2011 р. Справа № 20/125
Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю –фірми «РВК»
до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Північно-Західне РУ»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг»
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Рівненського міського округа ОСОБА_1
про визнання недійсним пункту 7.1 Кредитного договору № 0165-01-07 від 29 травня 2007 року і пункту 2 Договору іпотеки № 02011/0507 від 29 травня 2007 року, та визнання виконавчого напису № 3560 від 14 грудня 2009 року таким, що не підлягає виконанню і скасування його.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з’явився.
Від відповідача 1: Шпатусько Р.В. (дов. серії ВРВ № 510019 від 06.10.2010р.); Марков С.І. (дов. серії ВРВ № 510020 від 06.10.2010р.).
Від відповідача 2: не з’явився.
Від третьої особи: не з’явився.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю –фірма «РВК»(надалі – Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Північно-Західне РУ»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(надалі –Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг»(надалі –Відповідач 2) про визнання недійсним пункту 7.1 Кредитного договору № 0165-01-07 від 29 травня 2007 року (надалі –Договір 1; а.с. 9-13) і пункту 2 Договору іпотеки № 02011/0507 від 29 травня 2007 року (надалі –Договір 2; а.с. 14-17), а також про визнання виконавчого напису № 3560 від 14 грудня 2009 року (надалі –Виконавчий напис; а.с. 18) таким, що не підлягає виконанню і скасування його. Третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Рівненського міського округа ОСОБА_1 (надалі –Третя особа).
Ухвалою суду від 16 липня 2010 року (а.с. 1) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, а також з метою забезпечення позову зупинено стягнення за виконавчим написом № 3560 від 14 грудня 2009 року Третьої особи.
На вищевказану ухвалу господарського суду, в частині забезпечення позову, Відповідачем 1 було подано апеляційну скаргу (а.с. 57-60).
В зв’язку з подачею апеляційної скарги місцевий господарський суд своєю ухвалою від 2 серпня 2010 року (а.с. 48) зупинив провадження у справі № 20/125.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2010 року (а.с. 108-113) апеляційну скаргу Відповідача 1 задоволено, а ухвалу від 16 липня 2010 року в частині забезпечення позову скасовано, з підстав вказаних у даній постанові.
Постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2010 року (а.с. 134-136) вищевказану постанову Львівського апеляційного господарського суду залишено без змін, а касаційну скаргу Позивача без задоволення, з підстав вказаних у даній постанові.
Ухвалою місцевого господарського суду від 27 грудня 2010 року (а.с. 139-140) поновлено провадження по справі № 20/125, та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Представники Позивача, Відповідача 2 та Третьої особи в судові засідання не з’явилися. Позивач про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 143). Відповідач 2 про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 142). Суд вважає, що Позивачу, Відповідачу 2 та Третій особі надавалося достатньо часу для подачі своїх доводів та заперечень з приводу позову.
Враховуючи вищевказане, суд вважає можливим розгляд справи без участі представників Позивача, відповідача 2 та Третьої особи – за наявними у справі матеріалами.
Представники Відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти позову Позивача з підстав вказаних у відзиві (а.с. 145-147).
Заслухавши пояснення представника Відповідача 1, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов в частині вимоги щодо визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування його –підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. А в задоволенні решти позову слід відмовити. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.
Судом встановлено, що 29 травня 2007 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено Договір 1 на умовах, визначених у даному Договорі 1 (а.с. 9-13).
Одночасно, 29 травня 2007 року між Відповідачем 1 та Позивачем був укладений Договір 2 на умовах, визначених у даному Договорі 2 (а.с. 14-17).
З Договору 1 та Договору 2 вбачається, що пункт 7.1 Договору 1 та пункт 2 Договору 2 (які Позивач просить визнати недійсними) існують у відповідній редакції з моменту укладання цих договорів, а саме з 29 травня 2007 року. В свою чергу, укладаючи Договір 2 на основі Договору 1 Позивач, апріорі, не міг не знати про умови Договору 1.
В той же час, у відзиві на позовну заяву (а.с. 145-147) Відповідач 1 просить суд застосувати до даних правовідносин позовну давність та визнати безпідставність позовних вимог та неможливість їх задоволення у зв’язку з тим, що позовна заява була подана вже після спливу строків позовної давності, наслідком чого є відмова у задоволенні позову в повному обсязі (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України: позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України: позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи факт спливу позовної давності щодо вимог про визнання недійсними пункту 7.1 Договору 1 та пункту 2 Договору 2, та наявності у матеріалах справи (у відзиві) заяви Відповідача 1 про її застосування, а також враховуючи факт подачі цієї заяви до винесення судом рішення –суд застосовує позовну давність, і на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України та відмовляє Позивачу в задоволенні цих вимог.
Водночас, як встановлено судом, рішенням господарського суду Рівненської області від 28 вересня 2009 року у справі № 14/121 (а.с. 81-83) задоволено позов ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Відповідач 1 про стягнення з Відповідача 2 заборгованості за трьома кредитними договорами на загальну суму 15 802 837 (п’ятнадцять мільйонів вісімсот дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 49 коп., в тому числі й по Договору 1. Вказане рішення, яке сторонами не оскаржувалося і у встановленому порядку набрало законної сили, що підтверджує безспірність вимог Відповідача 1 до Відповідача 2 по Договору 1, в тому числі і щодо нарахованої на підставі Договору 1 пені. Для стягнення заборгованості по Договору 1 Третьою особою 14 грудня 2009 року вчинено Виконавчий напис (а.с. 18) про звернення стягнення на майновий комплекс, вказаний у даному Виконавчому написі, –і переданий в іпотеку «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Відповідач 1, на підставі Договору 2, укладеного між Відповідачем 1 та Позивачем, який є майновим поручителем Відповідача 2 по Договору 1.
Водночас, під час розгляду справи № 20/125 судом встановлено, що відповідність Виконавчого напису вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та правомірність дій Третьої особи при його вчиненні, встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 15/11 (а.с. 72-80), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2010 року (а.с. 63-71) та постановою Вищого господарського суду України від 12 серпня 2010 року. Даним рішенням відмовлено у задоволенні позову Позивача до Відповідача 1 та Відповідача 2, за участю Третьої особи, про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та його скасування.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Враховуючи вищевказану відмову суду щодо вимог про визнання недійсними пункту 7.1 Договору 1 та пункту 2 Договору 2, та наявність судового рішення по справі № 15/11 між тими ж сторонами в спорі про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню і скасування його –суд, на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, припиняє провадження по справі.
Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 80, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Припинити провадження у справі № 20/125 в частині вимоги щодо визнання виконавчого напису № 3560 від 14 грудня 2009 року, вчиненого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_1, таким, що не підлягає виконанню та скасування його.
2. В задоволенні решти позову –відмовити повністю.
3. Копію рішення направити сторонам по справі.
Повний текст рішення оформлено та підписано 20.01.2011р.
Суддя Василишин А.Р.