справа № 399/29/22
провадження № 3/399/45/2022
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року смт Онуфріївка
Суддя Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Шульженко Вікторія Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
встановив:
17.01.2022 року від ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з протоколу серії ГП № 596513 про адміністративне правопорушення складеного поліцейським СРПП СПД№1 (смт Онуфріївка) ВП №1 (м. Світловодськ) ст. л-нт Лабунець В.В. від 14.01.2022 року вбачається, що 14.01.2022 року о 04:00 год. співмешканець заявниці гр. ОСОБА_1 вчинив відносно гр. ОСОБА_2 насильство в сім`ї психологічного характеру, а саме ображав брутальною лайкою, виганяв з будинку, погрожував фізичною розправою, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В судовому засіданні гр. ОСОБА_1 суду пояснив, що з гр. ОСОБА_2 , яка є потерпілою у даній справі перебуває у цивільному шлюбу, від даного шлюбу мають малолітню доньку віком 1 рік 10 місяців. Пояснив, що 13.01.2022 року близько 21:00 год. до дружини ОСОБА_2 зателефонував незнайомий для нього чоловік. Після чого цивільна дружина повідомила йому, що до них прийде гість і почала готувати вечерю. Пізніше він дізнався, що невідомий чоловік це ОСОБА_3 , який проживає в смт Онуфріївка. Коли прийшов гість всі разом сіли за стіл та почали святкувати. Пізніше цивільна дружина ОСОБА_2 почала просити його, щоб він йшов посівати по сусідах. Він відмовився. ОСОБА_4 почав ходити по будинку, діти прокинулися та почали нервувавти. Після чого, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_5 залишити будинок та йти додому, але останній відмовився, і його цивільна дружина також почала заперечувати, щоб ОСОБА_4 йшов додому. З цього приводу почалися непорозуміння між ним та цивільною дружиною. Він з ОСОБА_6 вийшли на вулицю де ОСОБА_4 його вдарив, на що ОСОБА_1 не відреагував, щоб не загострювати конфлікт, бажав лише, щоб останній якомого скоріше пішов з будинку. Побої ОСОБА_1 не знімав. ОСОБА_4 повернувся в будинок, а ОСОБА_1 залишився на подвір`ї, у вікно побачив, що ОСОБА_4 та його цивільна дружина сиділи на веранді спілкувалися та посміхалися, після чого він взяв керпич та розбив вікно на веранді. Цивільна дружина викликала поліцію.
В судовому засіданні зазначив, що вину в інкримінованому правопорушенні не визнає, визнав лише те, що дійсно розбив скло на веранді через те, що його вигнали на вулицю та не впускали в будинок при цьому веселилися в будинку. Також зазначив, що дружину з будинку не виганяв, а навпаки його вигнали. Брутальною лайкою в бік дружини висловлювався лише з тих причин, що між ними виникло непорозуміння з приводу перебування в будинку у пізній час незнайомого чоловіка. Фізичною розправою нікому не погрожував, а навпаки ОСОБА_4 його вдарив, він бажав лише, щоб цей незнайомий чоловік залишив будинок. Також не погодився із поясненнями потрепілої в частині того, що він смикав за ліжко дитини та пояснив, що він міг лише гойдати ліжко, щоб дитина заснула, та зазначив, що дружина працює в сільській школі, поварем, а він з дитиною вдома, тому йому відомо як потрібно доглядати за дитиною.
Потерпіла в судове засідання не з`явилася, викликалася до суду шляхом передання телефонограми, повідомила, що не з`явиться в судове засіданн, оскільки на утриманні в неї малолітня дитина.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Приписами ст.62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, Європейський Суд з прав людини, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: від обов`язків не лише для кримінального суду, який вирішує питання обґрунтованості обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судами має суворо додержуватись закріпленого у ч.1 ст.62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Звернуто увагу судів на те, що згідно з ч.3 зазначеної статті Основного Закону всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 596513 видно, що 14.01.2022 року о 04:00 год. гр. ОСОБА_1 вчинив відносно гр. ОСОБА_2 насильство в сім`ї психологічного характеру, а саме ображав брутальною лайкою, виганяв з будинку, погрожував фізичною розправою.
До протоколу в якості доказів долучено наступні матеріали: заява ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_2 , довідку АРМОР.
Свідки правопорушення згідно з протоколом відсутні.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та дослідивши в сукупності наведені вище докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить висновку про наявні сімейні та побутові спори між особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілою та про відсутність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки ознаки психологічного насильства за наданими сторонами поясненнями та дослідженими матеріалами в судовому засіданні, не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить висновку про відсутність у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 173-2, п.1 ч.1 ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Онуфріївського районного суду
Кіровоградської області В.В. Шульженко