Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О ВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
04.02.2011 р. №2а-847/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.
за участю:
представника позивача –Клєпікової Я.В.,
відповідача –громадянина Узбекистану ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області
до ОСОБА_3 громадянин Узбекистану
про видворення у примусовому порядку за межі України,-
В С Т А Н О В И В:
Київський РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області звернувся до суду з позовом, в якому просить видворити в примусовому порядку громадянина Узбекистану ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 12.05.2007 року, дійсний до 02.04.2015 року, уродженця Узбекистану за межі України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в паспортному документі громадянина Узбекитану ОСОБА_3 маються датоштампи перетину державного кордону через КПП "Козача Лопань": про виїзд з України від 04.04.2008 року, про в'їзд в Україну від 05.04.2008 року; про виїзд з України від 27.06.2008 року, про в'їзд в Україну від 27.06.2008 року, про виїзд з України від 19.09.2008 року, про в'їзд в Україну від 20.09.2008 року. ОСОБА_3 на протязі довгого часу свого перебування на території України до ОВС з приводу продовження терміну перебування - не звертався, а лише по закінченню строку перебування, на протязі, в один день виїзджав до РФ і повертався знову, не доїзджаючи до країни походження, і тим самим легалізовував своє перебування на території України. Для офіційного оформлення документів та працевлаштування в Україні до відповідних органів не звертався, трудових угод не оформляв, існував випадковими заробітками, підробляючи вантажником, а іноді будівельником на ТЦ "Барабашова" в м.Харкові. Громадянин ОСОБА_3 власного житла, близьких родичів серед громадян України, постійного джерела доходів, гарантій приймаючої сторони в Україні не має, тобто підстави для подальшого перебування на території України відсутні. 31.08.2010 року відносно відповідача було прийняте рішення щодо видворення за межі України, та до 16.09.2010 року ОСОБА_3 повинен був залишити територію України, але по теперішній час останній цього так і не зробив. Відповідач порушив Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та підлягає видворенню за межі України в примусовому порядку.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, до суду надав заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідачем є громадянин Узбекистану ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 12.05.2007 року, дійсний до 02.04.2015 року, уродженець Узбекистану.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” відповідач, ОСОБА_3 має правовий статус іноземця, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту, виданого Республікою Узбекистан.
Судом встановлено з матеріалів справи та пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні, що відповідач на протязі довгого часу свого перебування на території України до ОВС з приводу продовження терміну перебування - не звертався, а лише по закінченню строку перебування, на один день виїжджав до РФ і повертався знову, не доїжджаючи до країни походження, і тим самим легалізовував своє перебування на території України, що підтверджується паспортним документом громадянина ОСОБА_3 з датоштампи перетину державного кордону через КПП "Козача Лопань", а саме: про виїзд з України від 04.04.2008 року, про в'їзд в Україну від 05.04.2008 року; про виїзд з України від 27.06.2008 року, про в'їзд в Україну від 27.06.2008 року, про виїзд з України від 19.09.2008 року, про в'їзд в Україну від 20.09.2008 року.
Також судом встановлено, що відповідач підробляв на території України вантажником, а іноді будівельником у ТЦ "Барабашова" в м.Харкові. При цьому власного житла, близьких родичів серед громадян України, постійного джерела доходів, гарантій приймаючої сторони в Україні відповідач не має. Для офіційного оформлення документів та працевлаштування в Україні до відповідних органів не звертався, трудових угод не оформляв, існував випадковими заробітками.
З копії рішення про видворення за межі України громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_3 від 25.08.2010 року вбачається, що відповідач з питання отримання дозволу на працевлаштування в Україні відповідач до відповідних органів не звертався, трудових угод згідно діючого законодавства не укладав, з питання реєстрації місця проживання в Україні до компетентних органів не звертався, до кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебуває. Також відповідач до управління міграційної служби у Харківській області з заявою щодо надання статусу біженця не звертався, в зв'язку з чим заступником начальником ГУ МВС України в Харківській області М.В.Голуб винесено рішення про видворення за межі України громадянина ОСОБА_3. На відповідача було покладено зобов’язання покинути територію України у термін до 16 вересня 2010 року та заборонено в’їзд в Україну терміном на 5 років.
Відповідно до постанови Київського районного суду від 01.09.2010 року м.Харкова, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП України, стягнуто штраф за адміністративне правопорушення в розмірі 340,00 грн.
Частиною 1 ст. 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” встановлено, що іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. При цьому, в силу ч.5 ст.2 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” на іноземців, а отже і на відповідача, покладено обов’язок поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” правила в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
З положень наведених норм права суд доходить висновку, що приписи Правил в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, як частина національного законодавства України, мають бути неухильно дотриманні кожним іноземцем і саме в цьому полягає правовий порядок, до створення та забезпечення якого має безпосередній інтерес Держава Україна в особі компетентних органів.
Дослідження наявних в матеріалах справи доказів показало, що до спірних правовідносин слід застосувати приписи п.19 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995р. №1074, згідно з яким відповідач мав законні підстави для перебування на території України впродовж 90 днів з дати в’їзду.
Оскільки, як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, у відповідача законна підстава для знаходження на території України відсутня, внаслідок власної недобросовісної правової поведінки жодних дій на набуття такої підстави не вчинив, наміру дотримуватись вимог національного законодавства України і залишати територію України не має, то він підлягає примусовому видворенню з України.
Згідно ч. 5 ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 порушує вимоги ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, Постанови Кабінету Міністрів України „Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію”, він ухилився від виїзду після прийняття рішення про видворення, тому підлягає видворенню в примусовому порядку з території України, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись, ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” № 3929-XII від 04.02.1994 р., Постанови Кабінету Міністрів України „Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію”, ст.ст. 51, 94, ст.ст.160 - 164, 167, 254, п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1 про видворення у примусовому порядку за межі України – задовольнити в повному обсязі.
Видворити в примусовому порядку за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова у повному обсязі виготовлена 07 лютого 2011 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.