Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/39/22

Провадження № 2-о/382/16/22

У Х В А ЛА

17 січня 2022 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, звернулася до Яготинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту родинних відносин.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.

В силу ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До заяви додано квитанцію про сплату судового збору на суму 496,20 грн.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п. п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 цього Закону за подання до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження ставка судового збору встановлюється в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 481 грн, тому розмір судового збору за кожну вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, становив 496,20 грн.

Таким чином, оскільки при зверненні до суду заявник заявив дві вимоги про встановлення двох окремих фактів, що мають юридичне значення (встановлення факту, що померла ОСОБА_2 є рідною тіткою заявниці; встановлення факту, що померлий ОСОБА_3 є двоюрідним братом заявниці), то, відповідно, необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги, тобто 992,40 грн.

Крім цього, нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5); зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10).

Подана заява зазначених відомостей не містить.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Як вбачається зі змісту заяви, заявник звертається до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, мотивуючи її бажанням прийняти спадщину. Однак, заявник не додав до заяви доказ відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій щодо одержання свідоцтва про спадщину.

Також суд зазначає, що до відповідної заяви можуть додаватися широке коло документів та доказів, які підтверджують наявність певного юридичного факту родинних відносин (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

Натомість, у поданій заяві не зазначені та не додані до неї докази, які підтверджують факт родинних відносин. При цьому, заявник не зазначає про неможливість подання таких доказів разом із заявою (у випадку їх відсутності).

Крім цього, заявник не надав підтвердження про те, що ним не подано іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, зокрема, інші спадкоємці.

Суд враховує, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

Як встановлено судом, заявник не зазначає про наявність (або відсутність) інших осіб, рішення у справі щодо яких може вплинути на їх права та обов`язки шляхом його реалізації (зокрема осіб, які теж є спадкоємцями).

В силу ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Крім цього, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що є реалізацією принципу змагальності сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 цього Кодексу).

Статтею 76 ЦПК України визначено поняття доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині 2 цієї статті, зокрема, письмовими доказами.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 ЦПК України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, ЦПК України, як процесуальним законом, не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма ч. 4 ст. 95 ЦПК України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до ст. ст. 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".

Порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.26 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом від 01.07.2020 № 144 Державного підприємства «Український науково-дослідний і начальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» з наданням чинності з 01 вересня 2021 року на заміну ДСТУ 4163-2003.

Пунктом 5.26 зазначеного Національного стандарту передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17.

Додані до заяви копії документів зазначеним вимогам не відповідають (на копіях відсутні ім`я та прізвище особи, яка засвідчила документ). Крім цього, в додатках до заяви зазначена копія ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , проте ця копія відсутня в поданих матеріалах.

За наявності зазначених недоліків заяви провадження у справі не може бути відкрито.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

При цьому, надання строку для усунення недоліків необхідно розглядати не як перешкоджання доступу до правосуддя? а як дотримання чинного законодавства України, адже практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України"(заява № 18389/03) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним залишити заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків шляхом приведення заяви у відповідність до положень чинного законодавства, надання відповідних документів.

Керуючись, ст. ст. 185, 259-261, 293, 294 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Київська міська рада, про встановлення факту родинних відносин залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

Повідомити заявника про необхідність усунення недоліків шляхом направлення копії даної ухвали та роз`яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Нарольський