Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22-ц-357/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Степанов С.В.

19                          Доповідач Белінська  І. М.   

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2011  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

                 Белінської І.М. –головуючої,

                 Потапенка В.І.,

                 Франко В.А.,

при секретареві –Донець О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Перемога” на рішення Долинського районного суду від 2 грудня 2010 року в цивільній справі за його позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Кіровоградське обласне управління ВАТ “Державний Ощадний банк України”, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

                                           ВСТАНОВИЛА:

                У вересні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Перемога” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу комбайна недійсним та про скасування його державної реєстрації, здійсненої після укладання цього договору.

                В обгрунтування позовних вимог посилалось на те, що 1 липня 2010 року ОСОБА_5 незаконно, без його (ТОВ “Перемога”) згоди як заставодержателя, продав ОСОБА_6 зернозбиральний комбайн марки John Deer CTS, 2005 року випуску.

                Рішенням Долинського районного суду від 2 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.        

                В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і цивільного процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовільнити позов. Вказує на те, що суд не застосував  ч.2ст.17 Закону України “Про заставу”, якою встановлено, що заставодавець може відчужувати майно тільки за згодою заставодержателя; не дав оцінки відомостям про обмеження відчуження, що містяться у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; дійшов безпідставного висновку про нікчемність договору застави, укладеного 2.02.2010 року між ТОВ “Перемога” та ОСОБА_5

            Заслухавши пояснення представників ТОВ “Перемога”  ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_8, дослідивши долучені до справи письмові докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

             Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність договору застави комбайна, укладеного 2.02.2010 року між  ОСОБА_5 і ТОВ “Перемога”, оскільки на той час комбайн перебував у заставі ВАТ “Державний Ощадний банк України” і за цим договором наступна застава була заборонена. Крім того, суд вказав на відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу комбайна недійсним.

              Проте, з такими висновками не можна погодитись у повному обсязі.

             Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

             Висновок суду про нікчемність договору застави від 2.02.2010 року, як на підставу для відмови в задоволенні позову, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а саме ст..215 ЦК України, відповідно до частини 2 якої нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом. Посилання суду на те, що зазначений договір застави є нікчемним, оскільки він суперечить вимогам ч.1ст.588 ЦК України, ч.1ст.18 Закону України «Про заставу», згідно з якими наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом, - є неправильним, оскільки ці норми не містять вказівки на те, що їх недодержання в момент вчинення правочину тягне за собою його нікчемність.

            За таких обставин, договір застави від 2.02.2010 року є оспорюваним правочином, питання  недійсності якого могло би бути вирішене судом відповідно до ч.4ст.215 ЦК України, якщо б такий позов було заявлено.

             Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для визнання договору купівлі- продажу комбайну недійсним, слід застосовувати положення ч.2ст.586 ЦК України, згідно з якою заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його у користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

             Пунктом 2.3 договору застави, укладеного між ТОВ «Перемога»і ОСОБА_5, передбачено право заставодавця  відчужувати заставлене майно без згоди заставодержателя( а.с.8).

             За таких обставин, підстави для визнання договору купівлі-продажу комбайна, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 1.07.2010 року, та, відповідно, для задоволення позову відсутні.

              Наявність у  Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обмеження відчуження заставленого майна суперечить змісту договору застави, який не оспорюється позивачем.

             Посилання позивача на порушення сторонами договору купівлі-продажу комбайна норми  ч.2ст.17 Закону України «Про заставу», згідно із якою заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, не може бути взяте до уваги, оскільки ця норма закону не відповідає аналогічній нормі ЦК України, яка має пріоритетне правове значення в силу ч.2ст.4 ЦК України, згідно з якою Цивільний кодекс є основним  актом цивільного законодавства, а інші закони України повинні відповідати Цивільному кодексу України.

              Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення  з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ч.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших, ніж встановив суд першої інстанції, підстав.

              Керуючись ст..ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

                                               ВИРІШИЛА:

              Рішення Долинського районного суду від 2 грудня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.

              Товариству з обмеженою відповідальністю «Перемога»в задоволенні позову до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу комбайна відмовити.

              Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України на протязі 20 днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: