КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року
м. Київ 15:17 № 2а-7936/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Журавля В.О.,
при секретарі Семеренко О.О.,
за участю:
представника позивача - Кривошеї О.Г.,
представник відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
про Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області
Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно – виробнича фірма «РАЯ» ЛТД
стягнення фінансових санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно – виробнича фірма «РАЯ» ЛТД (далі - відповідач) про стягнення фінансових санкцій у сумі 6800 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач вчинив порушення вимог Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (із змінами і доповненнями) і добровільно не сплатив накладені позивачем у зв’язку з цим порушенням фінансові санкції.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив факт наявності заборгованості та її розмір, просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив. Заперечень проти позову суду не надав.
Справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідач 11.12.1998 зареєстрований Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 088455, номер запису № 1 339 120 0000 001658, місцезнаходження: 08161, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Маяковського, буд. 4.
Відповідачу надавалася ліцензія серія АГ №304076 реєстраційний номер № 010356403931 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями крім сидру та перрі (без додання спирту), термін дії ліцензії з 28.06.2010 до 27.06.2011.
19.08.2010 посадовими особами Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області (РУ Департаменту САТ ДПА України у Київській області) відповідно до направлення на перевірку від 19.08.2010 № 294 на підставі частини 7 статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509 - ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” та статті 16 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (із змінами і доповненнями) (далі - Закон України №481/95-ВР) проведена позапланова виїзна перевірка відповідача з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
Перевірка проводилась у торговому павільйоні, у якому здійснює господарську діяльність відповідач, та який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Маяковського, буд. 4.
Перевіркою виявлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями проводилася на розлив у не визначених для цього місцях торгівлі, а саме, під час перевірки було здійснено розлив в одноразовий посуд та реалізацію для споживання на місці 50 гр. коньяку „Грінвіч” за ціною 4,25 грн., тобто реалізація алкогольних напоїв на розлив відбулася у господарській одиниці, яка не має статусу закладу громадського харчування.
Реалізація 50 гр. коньяку „Грінвіч” відбулася без застосування реєстратора розрахункових операцій, розрахунковий документ не видавався.
Після закінчення перевірки працівнику відповідача ОСОБА_2, в присутності якого проводилася перевірка, було запропоновано ознайомитися з актом перевірки та викласти свої зауваження. Працівником відповідача ОСОБА_2 по суті порушень, виявлених при перевірці, були надані пояснення, відповідно до яких зазначено, що „продала на розлив 50 гр. коньяку „Грінвіч” по ціні 4 грн. 25 коп. без чеку, бо на розлив не закодовано”. Фактично цими поясненнями продавець факт порушення визнала.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законом України №481/95-ВР визначено основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом - сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Відповідачем порушено вимоги статті 15-3 Закону України №481/95-ВР, якою встановлено обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Так, забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у не визначених для нього місцях торгівлі. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Абзацом одинадцятим статті 1 Закону України №481/95-ВР визначено термін “місце торгівлі” у такому значенні - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв.м, обладнане електронними контрольними контрольно - касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Відповідно до наказу Мінекономіки від 24.07.2002 року № 219 “Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування” заклад громадського харчування - це організаційно - структурна статистична одиниця у сфері громадського харчування, яка виробляє, доготовляє та продає кулінарну продукцію, булочні, борошняні кондитерські вироби та закупні товари. Заклад громадського харчування може розміщуватись в окремій капітальній будівлі або в спеціально обладнаному для продажу їжі приміщенні іншої капітальної будівлі або у вагонах залізничного, салонах авіа-, авто- та водного пасажирського транспорту.
Відкриття закладу (підприємства) громадського харчування узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1.5 наказу Мінекономіки від 24.07.2002 року № 219 визначено, що заклади (підприємства) громадського харчування поділяються за типами: фабрики - кухні, фабрики - заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії. Фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети тощо - це окреме приміщення або будівлі, що мають зал, обладнаний столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі та побутові приміщення для її приготування.
Таким чином, магазин, що використовується для здійснення господарської діяльності відповідачем, не має статусу закладу громадського харчування, тобто у ньому не може проводитися реалізація алкогольних напоїв на розлив.
Відповідальність за зазначене порушення передбачена статтею 17 Закону України № 481/95-ВР.
Абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу до суб'єктів господарювання у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Статтею 8 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що однією з функцій Державної податкової адміністрації України є проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 № 940 “Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору” у складі Державної податкової адміністрації України утворено Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та його регіональні управління. Вказаною постановою визначено основні функції Департаменту та його регіональних управлінь, до яких, зокрема, належить здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, ліцензування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства з ліцензування, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Положення про Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Київській області затверджено наказом Департаменту САТ ДПА України від 03.08.2009 № 296.
Користуючись усіма правами, наданими статтею 11 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” органам державної податкової служби, посадові особи Регіонального управління Департаменту CAT ДПА України у Київській області мали право здійснювати перевірку господарської діяльності відповідача.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі їх порушення, нести відповідальність передбачену Законом України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 цього Закону, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Згідно зі статтею 15 Закону України №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України.
27.08.2010 Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПА України у Київській області після розгляду матеріалів перевірки відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України №481/95-ВР та постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 “Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” на підставі матеріалів перевірки прийнято рішення №101274-32-206/0302 про застосування фінансових санкцій до відповідача у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень.
02.09.2010 зазначене рішення отримано відповідачем, про що свідчить його підпис на копії повідомлення про вручення поштового відправлення.
Частиною п’ятою статті 17 Закону України №481/95-ВР та п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 “Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” передбачено, що у разі невиконання суб’єктом господарювання рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.
Відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій від 27.08.2010 № 101274-32-206/0302 у добровільному порядку не виконано.
Матеріали справи не містять в собі доказів щодо оскарження в судовому порядку рішення про застосування фінансових санкцій від 27.08.2010 № 101274-32-206/0302, а також доказів про сплату відповідачем фінансових санкцій у виді штрафу в сумі 6800 грн. 00 коп.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що ї підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав.
Водночас, наведені позивачем обставини підтверджені належними та допустимими доказами.
Отже, судом встановлено факт несплати відповідачем в установленому порядку фінансових санкцій в сумі 6800 грн. 00 коп.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України № 481/95-ВР, п.10 Порядку застосування фінансових санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 “Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв’язку з тим, що спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також відсутності витрат позивача - суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно – виробнича фірма «РАЯ» ЛТД (08161, Київська область, Києво – Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Маяковського, 4, ідентифікаційний код 20572840) на користь Державного бюджету України фінансові санкції у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп .
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 22 листопада 2010 року.