КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17 листопада 2010 року 11:41 № 2а-7557/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Журавля В.О.,
при секретарі Семеренко О.О.,
представник позивача - не прибув,
представник відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
про Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області
Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Озон - 5»
стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Озон - 5» (далі ? відповідач) про стягнення боргу по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 25 255 грн 27 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість за цими обов’язковими платежами.
Ухвалою від 17.09.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 29.09.2010, однак, судове засідання неодноразово відкладалося у зв’язку з неявкою до суду відповідача.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. До суду надійшла заява представника позивача від 02.11.2010 за № 5268/07 про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до суду повторно не прибув, явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не повідомив. Судові повідомлення надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ” ).
Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.
За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв’язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).
Представник позивача у письмовій заяві позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. Справа розглядалась судом за наявними в ній доказами.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідач є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 03.02.2009 згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, ідентифікаційний код 36312016.
Відповідач з 04.02.2009 зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області, де заведено картку особового рахунку страхувальника.
На час розгляду справи у відповідача наявна заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на загальну сумі 25 255 грн. 27 коп., у тому числі по страхових внесках за червень 2010 р. – 25 255 грн. 27 коп., що підтверджується копією розрахунку суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 5 Закону України від 09.06.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі Закону України № 1058-ІV) сфера дії цього Закону поширюється на відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, за які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України № 1058-ІV страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-ІV вказані у статті 14 цього Закону страхувальники є платниками страхових внесків до солідарної системи пенсійного страхування (Пенсійного фонду України). Частиною третьою статті 15 цього Закону встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а тому є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058-IV.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058-IV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Згідно з частиною третьою статті 18 цього ж Закону страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 19 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 р. № 21-1 та ст. 4 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 25 червня 1997 р. № 400/97-ВР.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальником у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються із нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.
У зв’язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни 03.08.2010 позивачем на підставі частини третьої ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” направлено відповідачу вимогу про сплату боргу № Ю-1000 на загальну суму 113 230 грн. 99 коп., з яких 106 125 грн. 17 коп. - недоїмка зі страхових внесків, 4041 грн. 54 коп. - фінансові санкції, 3064 грн. 28 коп. - пеня, яку відповідач отримав 10.08.2010, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. До складу зазначених сум входить і сума заборгованості за червень 2010 р.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з приписами частини третьої ст.106 Закону України Закону України № 1058-ІV вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).
Станом на день розгляду спору та винесення рішення по суті доказів щодо оскарження вказаної вимоги, її узгодження або про сплату суми заборгованості, яка в ній зазначена, суду не надано.
Приписами статті 67 Конституції України визначений обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV. Зазначено, що у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Ураховуючи, що зобов’язання зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування самостійно визначено відповідачем у розрахунках суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за червень 2010 р., що підлягають сплаті – 25 255 грн 27 коп., суд дійшов висновку, що сума зобов’язань є узгодженою. Цю суму заборгованості, зазначену ним у вказаному розрахунку, відповідач фактично визнає, але добровільно не сплачує.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Завод «Озон - 5 » (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100А, ідентифікаційний код 36312016) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області заборгованість по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за червень 2010 року у сумі 25 255 (двадцять п’ять тисяч двісті п’ятдесят п’ять) грн. 27 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 22 листопада 2010 р.