КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 січня 2011 року                         13:12                                   № 2а-9879/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                   Журавля В.О.,

при секретарі                           Горбуновій К.С.,

за участю:      

представника позивача     -     Дубовик В.В.,    

представник відповідача  -     не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

про Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

фізичної особи – підприємця ОСОБА_2

стягнення штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області (далі – позивач) 08.12.2010 звернулась до Київського окружного адміністративного  суду з позовом до  фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач), в якому просить стягнути до Державного бюджету України заборгованість по  штрафним (фінансовим) санкціям  в  розмірі 1 294 грн 00 коп.

У обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при перевірці дотримання відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів і ліцензій податковим органом встановлено порушення пунктів 5, 12 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,  у зв’язку з чим до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 294 грн 00 коп. Відповідач у добровільному порядку  суму штрафних санкцій не сплатив, тому позивач звернувся до суду .  

 У судовому засіданні представник позивача  позовні вимоги підтримав  у  повному обсязі, підтвердив обставини викладені в позовній заяві та просив задовольнити позов.

Відповідач повторно в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся  належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не повідомив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв’язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень,   заяв чи клопотань суду не надав. Справа розглядалася за наявними у ній доказами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію серії В04 № НОМЕР_2 ОСОБА_2 як фізична особа - підприємець зареєстрований Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 08.04.2010,   про що було зроблено відповідний запис за № 2 353 000 0000 022458. Як платник податків відповідач перебуває на обліку в органах державної податкової служби (Білоцерківській ОДПІ) з 12.04.2010 за № 632\34375, про що свідчить довідка від 26.11.2010.

07.09.2010 співробітниками Державної податкової адміністрації в Київській області  на підставі направлень №7020, №7021 від 06.09.2010 проведено планову перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, а саме торгового павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та належить фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2  

Перевіркою встановлено, що в торговому павільйоні здійснюється реалізація пива солодового та харчових продуктів за готівковий розрахунок без відповідного розрахункового документа (чека); у продажу наявні товари на загальну суму 477 грн 00 коп., які не обліковано   належним  чином; не надано накладні та інші документи, які підтверджують рух, наявність товарно-матеріальних цінностей, чим порушено встановлений порядок обліку, зберігання товарів за місцем реалізації.

За результатами  перевірки складено Акт від 07.09.2010 (вхідний №4548/8 від 15.09.2010), яким встановлено  порушення відповідачем п. 5, 12, ст. 3, ст.6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі акта перевірки позивачем  прийнято рішення №0004400235/3211 від 28.09.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до відповідача за порушення  п. 5, 12, ст. 3 Закону України від 06.07.1995  №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР) та згідно з   п.1, 4 ст. 17, ст. 20, ст. 22   Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій  у розмірі 1 294 грн 00 коп., яка підтверджується висновком щодо розрахункових сум штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню за результатами перевірки діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2  

Рішення №0004400235/3211 від 28.09.2010  про застосування штрафних (фінансових) санкцій отримано відповідачем фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 28.09.2010, що підтверджується підписом відповідача на  корінці рішення  про застосування штрафних (фінансових) санкцій  від  28.09.2010  №0004400235/3211.  

Як вбачається  з матеріалів справи та пояснень представника позивача,  рішення про застосування штрафних (фінансових)  санкцій  №0004400235/3211 від 28.09.2010 відповідачем в судовому чи адміністративному порядку не оскаржувалось. 

Сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 294 грн 00 коп., визначена рішенням №0004400235/3211 від 28.09.2010, відповідачем до Державного бюджету України також не сплачена, що підтвердив у судовому засіданні представник позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги  наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абзацу четвертого статті 2 Закону України від 06.07.1995                            № 265/95-ВР розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно з наведеним в абзаці п’ятнадцятому статті 2 Закону України від 06.07.1995                № 265/95-ВР визначенням розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа (затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614) зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) – це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Обов’язковими реквізитами фіскального касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис “фіскальний чек”.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий розрахунковий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР).

Відповідальність за невиконання зазначеного обов’язку передбачена пунктом 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР у вигляді фінансової санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Відповідно до  п. 5 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій
у  випадках,  визначених  цим  Законом,  проводити  розрахунки   з     використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки  з  додержанням  встановленого  порядку  їх  ведення,  крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що  контролюються у режимі реального      часу Державним казначейством  України.

Відповідно до вимог п. 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно з ст. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно з п.4  ст. 17  Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірі: 4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку,  застосовується фінансова  санкція  у  розмірі  подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог  ст. 22 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР у  разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.  

Відповідно до ст.25 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Згідно з частиною першою  статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На день прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях відповідачем не погашена.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є виключно податкові органи.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача заборгованості перед державним бюджетом за штрафними (фінансовими) санкціями, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях до державного бюджету у сумі 1294 грн 00 коп відповідач у встановлені законодавством  строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.  

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний  позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України податковий борг  у розмірі 1 294 (одна тисяча двісті дев’яносто чотири)   грн 00 коп .

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.  

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                             Журавель В.О.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 14 січня 2011 року