Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #133583256


 

УХВАЛА

11 січня 2022 року

м. Київ

 

Провадження № 13-243зво21

Справа № 371/1524/15-к

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,      ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17

перевірила заяву засудженого ОСОБА_18 про перегляд       за виключними обставинами на підставі ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) вироку Миронівського районного суду Київської області від 19 січня 2016 року, ухвал Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року і Вищого спеціалізованого суду України                        з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року і

встановила:

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 19 січня 2016 року ОСОБА_18 засуджено до покарання: за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) - у виді довічного позбавлення волі                               з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 289 КК - у виді позбавлення волі на строк десять років без конфіскації майна, а на підставі ч. 2 ст. 70 КК за сукупністю злочинів - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_18 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_18 в частині призначеного покарання залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року судові рішення залишено без зміни в частині призначеного покарання.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в остаточному рішенні від             16 вересня 2021 року у справі «Кочура та інші проти України» (заяви № 7925/20 та 9 інших, у тому числі ОСОБА_18 )констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.

29 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_18 від                     16 грудня 2021 року, у якій заявник просив змінити судові рішення щодо нього шляхом заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі із перспективою звільнення через певний строк. Заявник при цьому посилається на рішення ЄСПЛ щодо нього та низку інших рішень цього суду, на Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р (ІІ)/2021.

Перевіряючи підстави для відкриття провадження за заявою, Велика Палата виходить з такого.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких                            є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.

16 вересня 2021 року рішенням ЄСПЛ у справі «Кочура та інші проти України» встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо ОСОБА_18 стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.

Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, - оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією - свідчать про допущення щодо ОСОБА_18 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.

У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.

З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження          у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ від            19 січня 2000 року встановлене Судом порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, якщо можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

Щодо ОСОБА_18 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду судових рішень та заміни призначеного покарання, на покарання, не пов`язане з довічним позбавлення волі, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.

Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення Верховною Радою України змін і доповнень у відповідне законодавство).

На цьому наголосив і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від                      16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, яким визнав неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей  3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.

Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_18 відсутні.

Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_18 про перегляд за виключними обставинами на підставі ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України вироку Миронівського районного суду Київської області від 19 січня 2016 року, ухвал Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року.

Заяву з усіма доданими матеріалами повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

 

Суддя-доповідачОСОБА_1

Судді:ОСОБА_2 ОСОБА_10

 ОСОБА_19 ОСОБА_11

 ОСОБА_4 ОСОБА_12

 ОСОБА_5                               ОСОБА_13

 ОСОБА_6 ОСОБА_14

 ОСОБА_7 ОСОБА_15

 ОСОБА_8 ОСОБА_16

 ОСОБА_9 ОСОБА_17

 


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація