Справа №760/14027/15-а

6-а/760/18/21

УХВАЛА

13 січня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі:головуючого судді -Букіної О.М.

при секретарі - Кривулько С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Відповідно до даної постанови:

- визнано неправомірними дії Міністерства оборони України та Пенсійного фонду України щодо призначення та виплати ОСОБА_1 компенсаційної суми у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року №290 (у редакції, чинній на день смерті чоловіка позивачки);

-зобов`язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 компенсаційну суму у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 (у редакції, чинній на день смерті чоловіка позивачки) у разі загибелі або смерті військовослужбовця, та перерахувати цю компенсаційну суму до Пенсійного фонду України;

-зобов`язано Міністерство оборони України надіслати до Пенсійного фонду України список осіб, які мають право на одержання компенсаційних сум, де зазначити відповідні відомості про ОСОБА_1 як вдову ОСОБА_2 (відомості про прізвище, ім`я, по-батькові, військове звання, дату смерті ОСОБА_2 прізвище, ім`я, по-батькові, місце проживання, дата народження, розмір пенсії позивача, як члена сім`ї, якому призначена пенсія, відсутність виплати позивачу одноразової грошової допомоги);

-зобов`язано Пенсійний фонд України виплатити ОСОБА_1 компенсаційну суму у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 у розмірі грошових коштів, що будуть перераховані на виплату цієї соціальної виплати Міністерством оборони України, на підставі списку осіб, які мають право на одержання компенсаційних сум, де зазначено відомості про ОСОБА_1 як вдову ОСОБА_2 .

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 29 жовтня 2015 року.

28 серпня 2021 року позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю в порядку передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України за виконанням постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року.

Обґрунтовуючи зазначену заяву позивач зазначає, що вона звернулася до Міністерства оборони України із заявою про виконання Постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року, разом з тим, Міністерство оборони України рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04 березня 2021 року №32 відмовило у призначенні компенсаційної суми відповідно відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року №290 (у редакції, чинній на день смерті чоловіка позивачки), зазначивши, що позивачу 25 грудня 2015 року призначено одноразову грошову допомогу, передбачену ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 496692,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд бере до уваги обставини, встановлені постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року в адміністративні справі №760/5304/16-а, яка оскаржувалася Міністерством оборони України в апеляційному порядку, у частині безпідставності винесення постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчих проваджень від 11 березня 2016 року №№49420300, 49420319, що були відкриті на підставі виконавчих листів, які виданні для здійснення примусового виконання постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року, а саме: «…Відповідно пункту 6 Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року №290 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН" (у редакції станом на 30 жовтня 2013 року) компенсаційна сума виплачується одноразово у разі загибелі або смерті військовослужбовця у розмірі 105000 (сто п`ять тисяч) доларів США.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Положення №290 виплата компенсаційних сум провадиться у конвертованій валюті (доларах США) або в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку на день виплати (за бажанням їх одержувачів).

Відповідно до платіжного доручення Пенсійного фонду України від 23 лютого 2016 року №35 позивачу було перераховано 23 лютого 2016 року 496692,00 грн.

Станом на 23 лютого 2016 року офіційний курс Національного банку становить 1 долар США становив 27,014507 грн.

Станом на 23 лютого 2016 року загальний розмір заборгованості погашено частково у розмірі 496692 грн., що склало 18386,12 доларів США (18386,12 доларів США =496692 грн. / 27,014507 грн. х 1 долар США).

За твердження позивача, залишок заборгованості станом 11 березня 2016 року складав 86613,88 доларів США (86613,88 доларів США = 105000 доларів США - 18386,12 доларів США), що становило в еквіваленті 2210316,32 грн. (2210316,32 грн. = 86613,88 доларів США х 25,519193), враховуючи офіційний курс Національного банку станом на 11 березня 2016 року складав за 1 долар США = 25,519193 грн.).

Таким чином, з поданих матеріалів не вбачається повного та фактичного виконання постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року у справі №760/14027/15-а, оскільки боржник не прийнято рішення про призначення компенсаційної суми у розмірі 2210316,32 грн. та не здійснено відповідного перерахунку цієї суми до Пенсійного фонду України.

Отже, боржник виконав судове рішення у рамках виконавчих проваджень №№49420300, 49420319 частково».

Матеріалами справами підтверджується закінчення 30 травня 2019 року виконавчих проваджень №№49420300, 49420319 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону Украі?ни «Про виконавче провадження», через невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача, що фінансування витрат, що виникають у зв`язку з реалізацією Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2006 року №401 «Деякі питання забезпечення діяльності миротворчих контингентів і миротворчого персоналу, що утримуються за рахунок державного бюджету», у тому числі здійснення витрат на проведення виплат компенсаційних сум відповідно до підпункту 5 пункту 2 цієї Постанови у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року №290 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН", здійснюється в межах видатків, передбачених Міністерству оборони у Державному бюджеті України.

Суд зазначає, що постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року.

Так, резолютивною частиною постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року, зокрема зобов`язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 компенсаційну суму у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 (у редакції, чинній на день смерті чоловіка позивачки) у разі загибелі або смерті військовослужбовця, та перерахувати цю компенсаційну суму до Пенсійного фонду України.

Зобов`язано Міністерство оборони України надіслати до Пенсійного фонду України список осіб, які мають право на одержання компенсаційних сум, де зазначити відповідні відомості про ОСОБА_1 як вдову ОСОБА_2 (відомості про прізвище, ім`я, по-батькові, військове звання, дату смерті ОСОБА_2 прізвище, ім`я, по-батькові, місце проживання, дата народження, розмір пенсії позивача, як члена сім`ї, якому призначена пенсія, відсутність виплати позивачу одноразової грошової допомоги).

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що зазначений пункт судового рішення не передбачав обов`язок призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 496692,00 грн., а за таких умов та з урахуванням обставин, встановлених постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року в адміністративні справі №760/5304/16-а, дії відповідача щодо прийняття протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 березня 2021 року №32 не може вважатися належним виконанням судового рішення.

З огляду на зазначене, вбачається, що відповідачем не виконується постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року, яка набрало законної сили.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд дійшов до переконання про наявність підстав для задоволення заяви позивача та встановлення судового контролю.

Керуючись ст. ст. 78, 256 382 Кодексу адміністративного суду України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.

Зобов`язати Міністерство оборони України подати до суду звіт про виконання постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року у справі №760/14027/15-а у 10 денний строк з дати отримання даної ухвали.

Роз`яснити, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини 2 статті 382 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Букіна