УХВАЛА

12 січня2022року

м. Київ

справа № 1519/2-5034/11

провадження № 61-175св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2018 року у складі судді Сегеди О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Таварткіладзе О. М., Гірняк Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 389 250,00 доларів США, три процента річних за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 7 998,29 доларів США та судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 9 928 920,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 31 987,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три процента річних від простроченої суми в розмірі 7 677,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 820,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 060,00 грн.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позивні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума, яку отримала відповідач від позивача є авансом, тому ОСОБА_2 повинна повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 388 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті 9 928 920,00 грн.

Відмовляючи у стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов`язання 389 250,00 доларів США в розмірі 7 998,29 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що аванс не є грошовим зобов`язанням, і до цих правовідносин не застосовуються положення статті 611 ЦК України.

Суд першої інстанції вважав доведеним факт отримання відповідачем від позивача коштів у сумі 1 250,00 доларів США, а також той факт, що борг на момент розгляду справи нею не повернуто у встановлений договором термін, розписка до цього часу знаходиться у позикодавця.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 31 987,00 грн (1 250,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 04 листопада 2016 року становить 31 987,00 грн).

Враховуючи відсутність доказів повернення відповідачем позики у повному обсязі відповідно до вимог статті 545 ЦК України, позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 7 677,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що розписка від 18 серпня 2009 року була написана вже після спливу позовної давності, про застосування якого заявив представник позивача. Суди не надали оцінку відсутності строку повернення грошових коштів у розписках від 23 серпня 2008 року та 18 серпня 2009 року. Відповідач та його представник не були повідомлені про час та місце розгляду справи апеляційним судом 03 грудня 2020 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 1519/2-5034/11, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року відмовлено.

У квітні 2021 року справа № 1519/2-5034/11 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 905/2324/17 та у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги,колегія суддів дійшла висновку, про наявність підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Верховного Суду.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

За змістом статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 223 ЦПК України про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.

На підставі частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року справу призначено до розгляду на 22 травня 2019 року з викликом сторін (т. 2 арк. спр. 51-52).

Розгляд справи відкладався на 30 жовтня 2019 року, 08 квітня 2020 року, 25 листопада 2020 року.

Згідно рекомендованого повідомлення ОСОБА_2 була повідомлена про розгляд справи 30 жовтня 2019 року (т. 2 арк. спр. 5). 08 квітня 2020 року (т. 2 арк. спр 65), 25 листопада 2020 року (т. 2 арк. спр. 74).

Згідно довідки секретаря судового засідання Воронової Є. Р. у зв`язку з неявкою сторін справа розглянута за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу 25 листопада 2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (т. 2 арк. спр. 83).

03 грудня 2020 року Одеським апеляційним судом складений повний текст судового рішення (т. 2 арк. спр. 84-92).

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з вступної частини із зазначенням дати її прийняття (підпункт а) пункт 1 частина перша стаття 382 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Статтею 259 ЦПК України, яка структурно входить до глави 9 розділу III цього Кодексу, зокрема, передбачено, що суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на те, що судове засідання 25 листопада 2020 року проводилось без учасників справи, колегія суддів вважає, що частина п`ята статті 268 ЦПК України застосуванню не підлягає.

Друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України необхідно тлумачити у контексті загального змісту вказаної норми, тобто у нерозривному системному зв`язку як з її назвою «Проголошення судового рішення», так і з її першим реченням.

З огляду на назву статті 268 ЦПК України необхідним елементом для застосування частини п`ятої статті 268 ЦПК України є законодавчо визначена дія (акт) суду у формі «проголошення» рішення.

Виходячи з буквального тлумачення тексту другого речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України ця норма регулює відповідні правовідносини виключно у разі, коли йдеться про скадення саме повного судового рішення, тобто, цьому має передувати проголошення у судовому засідання тільки вступної та резолютивної частини рішення, про що зазначено у частині шостій цієї ж статті.

У даній справі мала місце загадана у частині четвертій статті 268 ЦПК України неявка всіх учасників справи, тому рішення проголошенню не підлягало, а значить і не охоплювалось назвою статті 268 ЦПК України «Проголошення судового рішення».

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. При цьому за змістом частини сьомої статті 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується у день його складання.

Натомість у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначено, що «з матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2020 року Одеським апеляційний судом постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду на 04 листопада 2020 року на 14 год. 00 хв. (а. с. 1, т. 2). Судова повістка про розгляд справи 04 листопада 2020 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_3 отримана 15 серпня 2020 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення (а. с. 11, т. 2). 04 листопада 2020 року справа була розглянута Одеським апеляційним судом. Секретарем судового засідання Одеського апеляційного суду складено довідку про те, що фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Вказане відповідає частині другій статті 247 ЦПК України, якою передбачено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами частини четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, з урахуванням того, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення - 15 грудня 2020 року, а тому вищезазначені доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки справа була розглянута у судовому засіданні, яке відбулося 04 листопада 2020 року, про яке відповідач була повідомлена належним чином».

У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи Об`єднаної палати.

У зв`язку із зазначеним, на підставі частини другої статті 403 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначеного у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) щодо обґрунтованості зазначення в якості дати судового рішення не дати судового засідання, на яке викликались учасники справи, а дати виготовлення повного тексту судового рішення та вказати, що частина п`ята статті 268 ЦПК України в даному випадку не підлягає застосуванню.

Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 400, 403, 404 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу № 1519/2-5034/11 передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук