Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 лютого 2011 року Справа № 2а-706/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лагутіна А.А.,
при секретарі судового засідання: Жиленка Д.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – Кривошей А.М. (довіреність № 278 від 25.01.2011р.),
від відповідача – не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості з єдиного податку в сумі 955,65 грн.,
ВСТАНОВИВ:
18 січня 2011 року державна податкова інспекція в Станично-Луганському районі Луганської області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості з єдиного податку в сумі 955,65 грн., в якому посилається на таке. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована як платник податків в Станично-Луганському районі з 08.11.2007 року за реєстраційним номером №НОМЕР_2. СПД ОСОБА_2 вибрано спрощену систему оподаткування. На підставі заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності № 1629 від 07.01.2007 року, відповідно до Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, СПД ОСОБА_2 з 2008 року є платником єдиного податку, вид діяльності - роздрібна торгівля. Рішенням Станично-Луганської районної ради від 19.06.2007 № 15/3 встановлені ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємства фізичних осіб. Ставка єдиного податку по виду діяльності – роздрібна торгівля встановлена у розмірі 140 грн. Сума несплаченого відповідачем податкового боргу з єдиного податку становить 955,65 грн., яка добровільна сплачена не була. На виконання вимог п.п.6.2.1,6.2.3, п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області приймалися заходи для погашення податкового боргу в примусовому порядку шляхом направлення на адресу відповідача першої податкової вимоги №1/439 від 20.05.2009р. та другої податкової вимоги №2/527 від 19.06.2010р., однак, до теперішнього часу фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 виконані не були. Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у 10-денний термін з дня отримання податкового повідомлення вважається податковим боргом. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача - фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь державного бюджету України податковий борг з єдиного податку у розмірі 955,65 грн. за період з 20.05.2009 року по 01.12.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків – відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу з єдиного податку в сумі 955,65 грн., виник до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосувати норми раніше діючого законодавства.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номерНОМЕР_1) зареєстрована як платник податків в Станично-Луганському районі з 08.11.2007 року за реєстраційним номером №НОМЕР_2. (аркуш справи 4).
07 листопада 2007 року відповідач звернувся до державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області з заявою про застосування до нього спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (аркуш справи 7).
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII „Про систему оподаткування” передбачені обов’язки платників податків і зборів (обов’язкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.
Відповідно до п. 4.1.4. ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступного за останнім днем відповідного граничного строку.
Пунктом 2.3.1. ст. 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Згідно із статтею 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності.
Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) суб’єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Як зазначено у ст. 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.
Частиною 2 статті 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) також передбачено, що суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Так, на підставі п.п.6.2.1,6.2.3, п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області приймалися заходи для погашення податкового боргу в примусовому порядку шляхом направлення на адресу відповідача першої податкової вимоги №1/439 від 20.05.2009р. (аркуш справи 14) та другої податкової вимоги №2/527 від 19.06.2010р. (аркуш справи 13).
Однак, відповідач не виконав належним чином обов’язок щодо своєчасної сплати податкового зобов’язання, у зв’язку з чим станом на 01грудня 2010 року за ним утворилась заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 955,65 грн.
Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у 10-денний термін з дня отримання податкового повідомлення вважається податковим боргом.
Враховуючи те, що що відповідач за час судового розгляду справи в добровільному порядку заборгованість з єдиного податку у сумі 955,65 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості з єдиного податку в сумі 955,65 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1), код ДРФО - НОМЕР_1 на користь місцевого бюджету податковий борг з єдиного податку в розмірі 955 грн. 65 коп.( дев’ятсот п’ятдесят п’ять гривень 65 копійок), на р/р 34213379700323, одержувач – УДК в Станично-Луганському районі ГУДКУ в Луганській області, код одержувача – 24048187, МФО – 804013, звернувши стягнення податкового боргу на активи платника податків.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 07 лютого 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін