справа №  2а-7873/10/0670  

категорія  10.3.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 р.                                                                                  м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

    головуючого - судді   Романченка Є.Ю. ,

                                        cуддів                           Майстренко Н.М.,

                                                                                     Черноліхова С.В.,

                                                        при секретарі -            Длугаш О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2  до   Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,   за участі третьої особи: Черкаської обласної державної адміністрації про  визнання бездіяльності неправомірною  та стягнення 357300,00 грн., -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Просив визнати бездіяльність посадових осіб Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, стягнути з відповідача на його користь 357300 гривень для придбання однокімнатної квартири в місці Черкаси. Вимоги мотивує тим, що він, як ліквідатор аварії на ЧАЕС І категорії та інвалід І групи має право на отримання житла по переселенню протягом одного року з дня подання заяви, згідно п.10 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає, що однокімнатну квартиру мав отримати протягом одного року від 20.08.2008 року, однак у зв"язку з бездіяльністю відповідача, а саме не виконанням посадовими особами відповідача своїх управлінських функцій у сфері забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на час звернення до суду, не отримав. У зв’язку з чим просить стягнути з відповідача кошти на придбання житла.

В судовому засідання позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, з підстав викладених у письмову запереченні. При цьому зазначала, що відповідно до Закону України "Про загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006 - 2010 роки", фінансування програми здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Щорічний обсяг видатків на передбачені програмою заходи визначається згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік". Законами України "Про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки", кошти для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачені не були, а у 2008 році бала виділена незначна сума.

Крім того, вважає, що надання позивачу житла поза чергою буде порушенням житлового законодавства і соціальної справедливості по відношенню до сімей громадян, які перебувають у черзі раніше ніж він, оскільки позивач перебуває на квартирному обліку забезпечення житлом по переселенню з 20.08.2008 року та має порядковий номер у окремому списку від інших категорій переселенців із зони безумовного (обов"язкового), гарантованого добровільного відселення та посиленого радіологічного контролю для позачергового одержання житла в Придніпровському райвиконкомі м.Черкаси - 65.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених письмово. Пояснив, що через недостатнє фінансування Державної програми забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на цей час у загальнообласних реєстрах громадян ЧАЕС І категорії перебуває з 1995 року 323 інвалідів Чорнобиля і з 1990 року - 406 сім"ї переселенців. Кошти на забезпечення потерпілих громадян області з державного бюджету не виділялися з 2007 року, у разі отримання з Державного бюджету коштів на придбання житла, відповідно до потреби, буде проведено їх розподіл згідно з черговістю у загальнооболасних реєстрах громадян ЧАЕС І категорії та переселенців.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 року (далі –Закон).

ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії та інвалідом І групи, про що свідчать посвідчення серії А 120301 і вкладка до нього № 106982 та посвідчення серії Є № НОМЕР_1 (а.с. 16) відповідно.

Із довідки до акту огляду МСЕК серії ЖИА № 109509 від 25.02.2009 року (а.с. 17) вбачається, що перша група інвалідності позивача є причиною захворювання пов’язаного з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Довідка № 32255 –А від 10.02.2002 року (а.с. 18) свідчить про те, що станом на 26 квітня 1986 року ОСОБА_2 проживав у м. Прип"ять Київської області і відповідно до порядку був евакуйований.

В судовому засіданні встановлено, що позивача було евакуйовано до м. Коростень Житомирської області, яке, відповідно до Постанови КМ УРСР № 106 від 23.07.1991 року, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст. 4 Закону, кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про дальше проживання на цій території чи відселення. Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення.

Згідно з абз. 1, 3 п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону, особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, як позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві Ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України. Особам, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, які потребують поліпшення житлових умов, надається додаткова жила площа у вигляді окремої кімнати.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадяни, які евакуйовані або відселені (відселяються), безплатно забезпечуються жилими приміщеннями, як правило, у спеціально збудованих для цієї мети селищах, будинках і квартирах, які передаються їм в особисту власність.

Частиною другою цієї ж статті Закону встановлено, що громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями обласних державних адміністрацій, за новим місцем проживання (крім м. Києва та курортних місцевостей) включаються підприємствами, установами та організаціями, де вони працевлаштовані, або місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами рад до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали.

Постановою Кабінету Міністрів України № 230 від 05.03.2008 року "Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що головним розпорядником коштів є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, згідно направлення на переселення від 29.07.2008 року ЖТ №11679, включений до окремого списку переселенців із зон безумовного (обов"язкового) відселення під № 65 рішенням №327 від 20.08.2008 року Придніпровської районної ради м.Черкаси.

Таким чином, квартира позивачу мала бути виділена на протязі 1 року починаючи з 20 серпня 2008 року, однак на даний час позивач житло не отримав та перебуває в окремому списку переселенців із зон безумовного (обов"язкового) відселення в Придніпровському райвиконкомі м. Черкаси під № 65, на квартирному обліку при виконавчому комітеті Черкаської міської ради в списку позачергового отримання житла під № 150, а у загальнооболасному реєстрі переселенців, які потребують позачергового забезпечення житлом - 404.

З приводу надання житла позивач неодноразово звертався до відповідача та інших державних установ, але отримував відповіді, щодо надання житла у порядку черги за наявності належного фінансування державної програми.

Так, відмову в наданні ОСОБА_2 квартири Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи мотивує тим, що Законами України "Про Державний бюджет на 2008 - 2010 роки" кошти для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2009 - 2010 роках передбачені не були, а у 2008 році були передбачені у недостатньому обсязі.

Суд не приймає до уваги зазначені посилання відповідача, оскільки вказаними Законами України "Про державний бюджет", звужуються права громадян, які мають право, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на позачергове безоплатне отримання житла протягом одного року з дня подачі заяви, при цьому жодних винятків, які б давали підстави органам державної влади та місцевого самоврядування не виконувати цього положення Законом не передбачено.

Крім того, статтею 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Таким чином, Закон України "Про державний бюджет" не може розглядатися як закон про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому норми закріплені в Законі повинні виконуватися незалежно від того передбачено це Законом України "Про державний бюджет" чи ні.

Також, суд вважає, що Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналогічної думки дійшов Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 15.10.2009 року у справі "Комнацький проти України".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо незабезпечення житлом ОСОБА_2 та визнає її неправомірною.

Що стосується вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на його користь 357300 гривень для придбання однокімнатної квартири в м. Черкаси, то суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з статтею 13 Закону, держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її.

Відповідно до абз. 3 п. 3 ст. 32 Закону, громадянам, які збудували чи купили за власні кошти жилі будинки садибного типу з надвірними будівлями, а також жилі приміщення в будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, відшкодовується їх вартість у розмірах, визначених місцевими Радами народних депутатів за обраним місцем проживання.

Отже, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачено виплату постраждалим особам коштів на придбання житла, а навпаки - відшкодування за самостійно придбане чи збудоване, у зв"язку з цим підстав для стягнення коштів на придбання житла у майбутньому, на думку суду, не має.

Однак, враховуючи те, що бездіяльністю відповідача щодо незабезпечення позивача житлом є порушенням його прав і законних інтересів, суд вважає занеобхідне застосувати інший спосіб захисту порушеного права ніж стягнення, а тому відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, виходить за межі позовних вимог та зобов"язує Міністерство  України  з  питань надзвичайних  ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158 - 163, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо незабезпечення житлом ОСОБА_2 неправомірною.

Зобов`язати  Міністерство  України  з  питань  надзвичайних  ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації для придбання  житла  ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                Є.Ю. Романченко

суддів                                                                                            Н.М. Майстренко  

                                                                                                                        С.В. Черноліхов

 Повний текст постанови виготовлено: 02 лютого 2011 р.