ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22238/21

провадження № 2/753/3239/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2022 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Шаповалової К.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Радченка А.О.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача Пономар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дарницького районного ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що у зв`язку із бездіяльністю державного виконавця йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які виникли внаслідок того, що заявнику доводилось перебувати у стресовому стані через бездіяльність державного виконавця, стояти в чергах, відвідувати виконавчу службу та суд з метою захисту своїх прав, що значно змінило ритм його життя. А тому позивач просить суд стягнути з державного бюджету України на його користь 40 000, 00 грн. компенсації за завдану йому моральну шкоду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2021 року цивільну справу № 753/22238/21 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 04 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 9 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 13 січня 2022 року.

У судове засіданні 13 січня 2022 року з`явився позивач, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 40000 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказала, що саме позивач є ініціатором значної кількості судових процесів. Зауважила, що посилання позивача у позові на рішення Європейського Суду є недоречними, оскільки існує ряд інших рішень цього суду, за якими позивачу не належить відшкодовувати моральну шкоду. Крім того, вказала, що заявлена моральна шкода є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано суду висновок судово-психіатричної експертизи та не виконано вимоги статті 23 ЦК України. Також представник відповідача вказала, що вони 28 грудня 2021 року подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, на підставі якої позивач звертається до суду із цим позовом, а тому не можна вважати, що таке судове рішення є підставою для задоволення позовних вимог.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, приходить до наступного висновку.

Звертаючись із позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначає, що постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року було визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бойправа Андрія Олександровича та начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайця Анатолія Миколайовича щодо зняття арешту з автомобіля ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № 53626870 від 27 березня 2017 року.

Зокрема судом встановлено, що 17 березня 2017 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 7 листопада 2016 року у справі № 753/16159/16 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «КУТ» заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції, 3% річний, сплаченого судного збору та витрат на правову допомогу, всього в сумі 25921,19 грн..

27 березня 2017 року старшим державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сулимою Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53626870 про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа.

10 серпня 2017 року головним державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Білан Ю.С. винесена постанова про арешт рухомого майна боржника.

27 серпня 2020 року постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сніжинського Тараса Євгеновича, у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення, закінчено виконавче провадження № 53626870, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

На запит скаржника до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, йому надано відповідь №31/26-У-457 від 28.09.2020 року про те, що згідно даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи в місті Києві та Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 25.09.2020 року автомобіль «Шевроле Епіка» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є боржник, перебуває під арештом.

З постанови про перевірку начальником Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайцем А.М. виконавчого провадження №53626870 від 27 квітня 2021 року встановлено, що за результатами проведення перевірки виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем Сніжинським Т.Є. з виконання вказаного виконавчого провадження порушено вимоги ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження", та постанова про перевірку матеріалів виконавчого провадження, однак вирішити питання про притягнення його до відповідальності виявляється не можливим в зв`язку із його звільненням. Даною постановою визнано дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сніжинського Тараса Євгеновича при примусовому виконанні виконавчого провадження №53626870 з примусового виконання виконавчого листа № 753/16159/16 від 17.03.2017 року виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСББ «КУТ» 25921,19 грн., як такі, що вчинені з порушенням вимог ЗУ "Про виконавче провадження". Зобов'язано державного виконавця Бойчук М.О. вжити заходів передбачених ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" по ВП №53626870.

Апеляційний суд дійшов висновку, що з урахуванням викладеного, закінчуючи виконавче провадження ВП № 53626870 по виконавчому листу № 753/16159/16, державним виконавцем не було направлено постанови про зняття арешту до відповідних органів, а начальник державної виконавчої служби в межах своїх повноважень не здійснив відповідний контроль.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої другої статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положенням частин першої, другої статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Крім того, відповідно до частини першої статті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Частиною другою статті 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки передбачає інші випадки, передбачені законом.

Згідно із статтею 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 11 вересня 2013 року (справа № 6-48 цс13), при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди, оскільки не надано суду висновку судової психіатричної експертизи, бо таки доводи представника ґрунтуються на власних міркуваннях та не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Також суд критично відносить до доводів представника відповідача щодо подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року та зауваження, що така постанова апеляційного суду не може братись судом до уваги, оскільки відповідно до приписів ЦПК України, постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. У випадку скасування постанови суду апеляційної інстанції, на підставі якої ухвалюється це рішення суду, нормами ЦПК України передбачений певний механізм дій для учасників справи.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що невчинення відповідачем всіх необхідних дій, які він зобов`язаний, відповідно до приписів ЗУ «про виконавче провадження» вчинити при закритті виконавчого провадження та створення позивачу умов для вживання додаткових дій для захисту свого порушеного права власності, завдало останньому певних душевних страждань, оскільки останній був позбавлений права розпорядження та користування належним йому майном, був змушений витрачати час на звернення до органів виконавчої служби, працівників поліції та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

При цьому суд, вирішуючи питання про грошову компенсацію за нанесені моральні страждання, виходить зі ступеню вини відповідача, характеру та тривалості страждань позивача, враховує те, що позивач звернувся на захист свого права власності, тобто одного з фундаментальних прав особи, гарантованих йому як Конституцією України так і статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, те, що позивач неодноразово звертався до начальника ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва з приводу здійснення ним контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішення, що входить до кола його посадових обов`язків як керівника, які залишились без реагування і неправомірність бездіяльності начальника у цьому виконавчому провадженні також була встановлена судовим рішенням, враховує, що неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків змусило позивача вкотре звертатись за захистом порушеного права до суду, витрачати час на відвідування виконавчої служби, звертатися за правовою допомогою, що у свою чергу свідчить про необхідність докладання ним додаткових зусиль для організації свого життя, зважає на обмеження його у можливості реалізації своїх звичок в повсякденному житті, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, зокрема неможливість належного користування та розпорядження своїм майном, керуючись вимогами розумності і справедливості визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн.

Доводи позивача про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн. необґрунтовані, оскільки позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні статей 77-80 ЦПК України, які б підтверджували факт заподіяння моральної шкоди у вказаному розмірі, який на думку суду є недоведеним та неспівмірним із обставинами справи.

Доводи позивача про те, що присуджена моральна шкода має спонукати відповідача діяти в межах чинного законодавства, судом оцінюється критично, з огляду на те, що відповідно до національного законодавства України, метою відшкодування моральної шкоди є компенсація у грошовому виразі потерпілій особі завданих їй фізичних чи душевних страждань, яких особа зазнала внаслідок порушення її прав. Метою відшкодування моральної шкоди не є спонукання державного органу чи його посадової особи до виконання свої функцій, як помилково вважає позивач. Для цього чинним законодавством встановлені інші правові механізми та способи захисту прав у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтями 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, та виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, вважає необхідним стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Керуючись статтею 56 Конституції України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, статтями 23,280,1167,1174 ЦК України,

У Х В А Л И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 15000 грн шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ, вул. Заслонова, 16, ЄДРПОУ 34968768)

Повний текст рішення суду складено 17 січня 2022 року.

Суддя К.В. Шаповалова