Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #133572891

Ухвала

17 січня 2022 року

м. Київ

справа № 185/1314/21

провадження № 61-20184 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності з співвласником ОСОБА_1 складає Ѕ частку майна яке розташоване по АДРЕСА_1 . Визнати за нею право власності на Ѕ частку у спільному сумісному майні подружжя з померлим ОСОБА_3 , яке розташоване за вказаною вище адресою.

Посилалась на те, що з 1999 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , під час якого перебудували належний йому будинок за вищевказаною адресою. Оскільки правовстановлюючі документи оформлені на ім`я ОСОБА_3 , після його смерті нотаріус відмовився видати їй свідоцтво про право власності на частку у спільному майні.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності з співвласником ОСОБА_1 складає Ѕ частку майна, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку у спільному сумісному майні подружжя з померлим ОСОБА_3 , яке розташоване за вказаною вище адресою.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що більша частина побудов (житловий будинок, котельня, убиральня, літній душ, сарай, теплиці) побудовані ОСОБА_3 у 1981 та 1987 роках, тобто до реєстрації шлюбу з позивачем, тому вимоги ОСОБА_1 про належне їй право на Ѕ частку спірного майна є недоведеними.

До Верховного Суду 08 грудня2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

У січні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги та уточнена редакція касаційної скарги, з якої вбачається, що ціна позову на день його подання становила 97 121,00 грн, тому виходячи із цієї ціни позову сплачено судовий збір за вимоги майнового характеру.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Положення пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачають, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про визначення розміру частки у спільному сумісному майні подружжя, ціна якого становила 97 121,00 грн.

Отже, ціна позову станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*100=227 000), тому в силу вимог закону ця справа є малозначною за ціною позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ця справа має для неї виняткове значення, оскільки вона витратила усі свої особисті кошти від продажу своєї квартири на будівництво спірного будинку та господарських споруд, є одинокою особою пенсійного віку, тому, у зв`язку із відсутністю іншого житла, рішення суду має для неї вирішальне значення.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені заявником доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції. Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навела переконливих доводів та не надала відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для неї виняткове значення.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Одночасно роз`яснюємо вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслатизаявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара



  • Номер: 22-ц/803/9413/21
  • Опис: про визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 185/1314/21
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Білоконь Олена Валеріївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.09.2021
  • Дата етапу: 21.09.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація