КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/10/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022року місто Київ

справа № 754/6306/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року про відмову у задоволенні скарги, постановлену під головуванням судді Таран Н.Г., у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Яни Володимирівни, стягувач: ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва зі скаргою на рішення державного виконавця Деснянського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В., в якій просив:

поновити строк на подання скарги;

зобов`язати державного виконавця Деснянського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)Вахрамєєву Я.В. на виконанні якої перебуває виконавче провадження №62614126, скасувати постанову від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

В мотивування вимог посилався на те, що в провадженні державного виконавця Деснянського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В. перебуває виконавче провадження №62614126 про стягнення з нього коштів, яке здійснюється на підставі ухвали Деснянського районного суду місті Києва від 24 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року по справі №754/6306/19 за клопотанням ОСОБА_2 про визнання та звернення до виконання в Україні рішень судів Королівства Іспанії.

Вказував, що 24 листопада 2020 року державний виконавець Деснянського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Вахрамєєва Я.В. винесла постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Зазначав, що рішення, на підставі якого здійснюється виконавче провадження, переглядається в касаційному порядку.

Посилався на те, що малолітній ОСОБА_3 перебуває на повному фінансовому

утриманні боржника.

Зауважував, що у провадження Білозерського районного суду Херсонської області перебуває цивільна справа про зміну місця проживання малолітнього ОСОБА_3 та припинення стягнення аліментних зобов`язань.

Вказував, що він є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Основним видом його діяльності є оптова торгівля фруктами й овочами, що передбачає закупівлю фруктів та овочів та їх реалізацію, що він здійснює особисто за допомогою, в тому числі, й власного транспортного засобу.

Зазначав, що оскаржувана постанова позбавляє його та його малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 засобів для існування.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що на даний час він уклав з ОСОБА_2 (стягувачем) мирову угоду, відповідно до якої вони добровільно врегулювали питання щодо утримання їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , а Білозерський районний суд Херсонської області припинив стягнення з нього аліментів з 16 лютого 2018 року, про що він повідомив державного виконавця.

Зазначав, що твердження суду першої інстанції про те, що він не надав розрахунку заборгованості та довідки про наявну заборгованість є безпідставними, оскільки ці документи знаходяться у державного виконавця.

Посилався на те, що суд першої інстанції не встановив, що малолітній ОСОБА_3 перебуває на його повному фінансовому утриманні.

Зазначав, що він не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а навпаки одноособово фінансово забезпечую свого сина та робить все залежне для забезпечення інтересів свого сина.

Посилався на те, що його основна діяльність потребує щоденного використання транспортного засобу.

Вказував, що суд першої інстанції позбавив його можливості надати особисті пояснення, заявити клопотання про витребування доказів, оскільки проігнорував його клопотання про відкладення судового засідання.

04 листопада 2021 року від представника стягувача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки її постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду заявник та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник стягувача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєва Я.В. в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В., оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просив поновити йому строк на подання скарги на постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В. від 24 листопада 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження ОСОБА_1 є постанова державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В. від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, винесена в межах виконавчого провадження №62614126.

У скарзі ОСОБА_1 вказував на те, що оскаржувану постанову він отримав 07 грудня 2020 року та у встановлений десятиденний строк - 17 грудня 2020 року звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця. Однак 29 грудня 2020 року з даних Єдиного державного реєстру судових рішень він дізнався, що його скаргу було повернуто через недотримання порядку її подання, на підтвердження чого надав копію ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року.

З даною скаргою ОСОБА_1 звернувся 31 грудня 2020 року.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не вирішив питання щодо поновлення ОСОБА_1 строку на подання скарги.

Оскільки вперше ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою у встановлений ч.1 ст.449 ЦПК України десятиденний строк, однак ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року скаргу було повернуто без розгляду, про вказану ухвалу заявник дізнався 29 грудня 2020 року з даних Єдиного державного реєстру судових рішень та 31 грудня 2020 року вдруге подав скаргу на постанову, колегія суддів приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на подання скарги до суду, а тому строк підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В. від 21 липня 2020 року відкрито виконавче провадження №62614126 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом міста Києва 07 липня 2020 року про звернення до виконання в Україні ту частину рішення суду у справах насильства проти жінок №1 у м. Л'ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) №44/2013 у справі про розірвання шлюбу №7/13-1 від 07 червня 2013 року, що стосується зобов'язань про утримання дитини ОСОБА_3 , а саме в частині виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина, які визначені судом наступним чином: сума на утримання неповнолітнього сина встановлена в розмірі 250 Євро плюс половина надзвичайних витрат. Ці суми повинні бути сплачені батьком ОСОБА_1 на рахунок вказаний матір'ю, впродовж п'яти перших днів кожного місяця. Ці суми підлягають щорічному оновленню відповідно до змісту індексу споживчих цін, що визначаються Національним Інститутом Статистики або органом, що виконуватиме його функції в майбутньому.Зобов`язано ОСОБА_1 , починаючи з 16 лютого 2018 року проводити оплату визначених судом Королівства Іспанія сум в розмірі 250 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року 6444 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року провадження по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про негайне відібрання дитини закрито, у зв`язку із затвердженням мирової угоди.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 24 червня 2021 року припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , визначених рішенням суду у справах насильства проти жінок №1 у м.Л'ОСПІТАЛЕТ-ДЕЛЬОБРАГАТ (Королівство Іспанія) №44/2013 в сумі 250 Євро, починаючи з 16 лютого 2018 року.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 24 червня 2021 року змінено в частині дати припинення стягнення аліментів, а саме: припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , визначених рішенням суду у справах насильства проти жінок №1 у м.Л'ОСПІТАЛЕТ-ДЕЛЬОБРАГАТ (Королівство Іспанія) №44/2013 в сумі 250 Євро, починаючи з 12 травня 2021 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що звертаючись до суду із вищевказаною скаргою та обґрунтовуючи вимоги скарги скаржник посилається на наявність відкритого виконавчого провадження №62614126, в рамках якого 24листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, проте, до матеріалів скарги не долучено вказаної постанови. Натомість долучено постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В. від 24 листопада 2020 року ВП №62614126 про встановлення тимчасово обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №754/6306/19 виданого 07 липня 2020 року.

Також судом першої інстанції було зазначено, що скаржником та його представником продовж тривалого розгляду скарги не подано до суду клопотання про витребування з Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанови від 24 листопада 2020 року ВП №62614126 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та їх зацікавленість у витребуванні вказаного доказу.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з її недоведеності, оскільки заявником не було надано розрахунку заборгованості по аліментах чи доказів її відсутності та не надано постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 24 листопада 2020 року, яку останній оскаржує.

Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно заявником ОСОБА_1 до скарги було додано копію постанови державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В. від 24 листопада 2020 року ВП №62614126 про встановлення тимчасово обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №754/6306/19 виданого 07 липня 2020 року.

При цьому, в скарзі було зазначено про долучення до матеріалів справи саме постанови про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

У судовому засіданні апеляційного суду, заявник та його представник пояснили, що помилково було додано до скарги копію постанови про встановлення тимчасово обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України замість постанови про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. При цьому, зазначили, що надати вказану постанову до суду першої інстанції вони не змогли, оскільки суд розглянув справу у їх відсутність незважаючи на те, що ОСОБА_1 було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з чим, представником заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 у суді апеляційної інстанції було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи копії постанови державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В. від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 про приєднання до матеріалів справи копії постанови державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В. від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Отже, суд апеляційної інстанції забезпечив реалізацію права апелянта на надання доказів, які він не мав можливості надати до суду першої інстанції, оскільки справу було розглянуто у відсутність заявника та його представника.

Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, №18357/91, §40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі статтю 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 71 вказаного Закону порядок стягнення аліментів визначається законом.

06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.

Пунктом 2 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 станні 11 зазначеного Закону строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Згідно з пунктом 1 частини десятої статті 71 Закону тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.

Аналіз норм права, якими керувався державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про те, що достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом, та в певному розмірі.

У постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №639/1140/18-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі №635/11120/13-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 553/1952/13-ц, від 31 березня 2021 року у справі №644/5974/18 вказано, що підставами для винесення постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону №1404-VIII, є саме наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Постановою державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я.В. від 24 листопада 2020 року у ВП №62614126 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №754/6306/19, виданого 07 липня 2020 року.

Приймаючи вказану постанову, державним виконавцем було встановлено, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 24 листопада 2020 року за період з 16 лютого 2018 року по 01 листопада 2020 року становить суму 246043,45 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Основним видом його діяльності є оптова торгівля фруктами й овочами (основний); роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Отже, тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки постановлена в порушення п.1 ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Аналізуючи встановлені обставини справи та досліджені докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість доводів скарги ОСОБА_1 , отже ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення скарги, шляхом скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги на постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Яни Володимирівни, стягувач: ОСОБА_2 .

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Яни Володимирівни, стягувач: ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Яни Володимирівни від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортним засобом, винесену в межах виконавчого провадження №62614126.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 січня 2022 року.

Головуючий:

Судді: